А саме – вбивствами. І бажано, щоб вони були заплутаними. Яке задоволення розслідувати побутове вбивство, де особа злочинця відома відразу, і це – сусід-алкоголік, разом з яким жертва розпивала горілку? Це має бути як мінімум щось схоже на нову справу про невідомого, чий труп виявили сьогодні вранці: спершу необхідно напружитися та встановити особу жертви, і тільки потім злочинця. А в ідеалі – щось типу справ Мáрко Вітторіно[10], Каміли Пасічник[11] чи Олександри Альтман[12]. Тоді він серйозно переймався, що вони залишаться нерозкритими. А в нього ще за всю кар’єру не було жодного «висяка» по вбивствах. Відразу після студентських років Скляр пообіцяв собі, що ніколи не залишить жодного вбивцю безкарним. «Ніхто не має права позбавляти людину життя».
Єгор не чекав від справи Андрія Павелківа чогось надто неординарного. «За два-три дні впораюся».
Він помилявся.
Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 19:10
Йому здалося, що на нього впала ціла стіна. Обвалилася на голову й розбила її на друзки. А потім впала ще одна. Знову й знову. Ударів було так багато, що він не мав змоги розплющити очей, а коли раптом вони припинилися, він вже майже нічого не бачив. Очі залило кров’ю з розбитих брів, з носа також юшило. Та бачити щось і не було потреби: він прекрасно усвідомлював, хто перед ним.
Вдихнув якомога більше повітря, користуючись моментом. Інстинктивно прикрив голову руками – нікчемна спроба захиститися, та спромогтися на щось інше не зміг. І саме в цей момент відчув гострий біль у животі. Настільки сильний, що в очах відразу потемніло, ноги підкосилися, і він впав на спину. Руки потягнулися до рани – гаряча кров стрімко витікала крізь пальці.
Він відчув легкий порух повітря, рештками свідомості збагнув: вбивця обійшов його й зупинився біля голови. Нічого хорошого від цього не чекав.
Міцна рука вхопила за чуба й потягнула до себе. Ще мить, і гострий ніж перерізав сонну артерію. Відразу забракло повітря, закривавлені руки механічно потягнулися до рани на шиї. Він харкав, відчуваючи, як з горла витікає кров, і мучився від браку повітря. Біль став єдиним відчуттям, що він був спроможний усвідомити.
Навіть те, що нині переживає останні миті життя, він так і не збагнув. В екстремальних ситуаціях спершу нас охоплює страх, і лиш потім приходить усвідомлення того, що відбулося. Але усвідомлення раптової власної смерті ніколи не приходить до людини.
Бо мертві вже не здатні нічого усвідомлювати.
Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 19:15
Не довго думаючи, Скляр забіг у кафе-бар «Глобус», що неподалік із міськвідділом, швидко знайшов вільний віддалений столик і зручно вмостився, аби краще вивчити дані, що приніс йому Войтюк.
Попри оригінальний інтер’єр (імітація старовинного замку) Єгор терпіти не міг це місце через його історію: будівля, де наразі розташувалися два кафе, спортзал та супермаркет, кілька десятиліть тому слугувала в’язницею. У свій час радянська влада закатувала