то як тоді краще визначити вміння, що ведуть до успіху?»
На щастя, його спостереження за власними студентами давало йому потрібне натхнення. Стернберґ пригадує одну дівчину на ім’я Аліса, котра прийшла працювати в його лабораторії. «Результати її тесту вражали, вона була взірцевою студенткою, але в лабораторії вона не висловила жодної творчої ідеї, – каже він. – Її цілковитою протилежністю стала інша дівчина, Барбара, результати якої були добрі, та не “блискучі”, але вона аж вирувала ідеями, які прагнула перевірити в лабораторних умовах. Ще одна студентка, Селія, не мала ані чудових результатів Аліси, ані геніальних ідей Барбари, проте вирізнялася дивовижним прагматизмом – вона думала про оригінальні шляхи планування та здійснення експериментів, створення ефективної команди та опублікування своїх статей».
Стернберґ, натхненний Алісою, Барбарою та Селією, почав формулювати теорію людського інтелекту, визначеного ним як «здатність досягати успіху в житті відповідно до власних стандартів у межах соціокультурного середовища особи». Відмовившись від Гарднерових розлогих визначень множинних інтелектів, Стернберґ обмежив свою теорію трьома здібностями – аналітичною, творчою й практичною – і показав, як їх можна визначати, тестувати й розвивати.
Аналітичний інтелект є тим самим типом мислення, що його вивчав Терман; він містить здібності, що дали Алісі змогу так успішно виконати тест SAT. Натомість творчий інтелект означає нашу здатність «винаходити, уявляти й припускати», як це визначив Стернберґ. У школах та університетах уже розвивають цей тип мислення в групах творчого письма, але Стернберґ підкреслює, що такі предмети, як історія, наука та іноземні мови, можуть так само містити вправи, спрямовані на вимірювання та формування творчості. Наприклад, учню на уроці історії можна поставити таке запитання: «Чи почалася би Перша світова війна, якби не замах на Франца Фердинанда?» Або таке: «Яким був би світ сьогодні, якби Німеччина виграла Другу світову війну?» На занятті з природознавства за темою «Зір тварин» учням можна дати завдання уявити пейзаж таким, як його бачить бджола: «Опишіть те, що бачить бджола, але не бачите ви».
Відповідаючи на подібні запитання, учні, крім усього, мають змогу продемонструвати знання предмета, але їх іще спонукають застосувати альтернативне мислення, уявляти події, яких насправді не було, – вміння, що, вочевидь, стає в пригоді представникам багатьох творчих професій. Джес Оппенгаймер використав цей тип мислення в написанні сценаріїв та у своїй практичній діяльності.
А от практичний інтелект охоплює інший тип інновацій – здатність планувати та реалізувати ідею, а також розв’язати хаотичні, мало визначені проблеми нашого життя в найпростіший спосіб. Для цього потрібні риси на кшталт «метапізнання» – вміння оцінити власні сильні й уразливі місця та накреслити оптимальні шляхи подолання труднощів укупі з прихованим, мовчазним знанням, що приходить із досвідом і дає змогу розв’язувати