У житті без різних драматичних ситуацій, психічних захворювань, прийомів ліків і рекомендацій вести здоровіший та активніший спосіб життя (це найгірше, що можуть нам сказати лікарі).
Щоб серотонін працював немов «за годинником», у нашій скриньці порад знайдеться ще дещо: нарингін, наприклад, відповідає за гіркий присмак грейпфрутів та помело, але водночас допомагає покращити чутливість до серотоніну, кров’яний тиск і маркери запалення (звісно ж, це ще одна гірка пігулка, яка, однак, допомагає). Професійна порада: припиніть присипати грейпфрути цукром.
Щодо хайпу довкола кето-дієти (згрубша її суть така: а чи не замінити усі вуглеводи на жири?)41: можливо, така дієта й допоможе, але насичені жири загалом шкідливі (хіба цей факт не заперечує існування доброзичливого бога?).
У ситуації з серотоніном ще важче відшукати метафоричний грейпфрут. Можна спробувати пошукати там, де більше спорту, менше стресу, більше сну й поведінкової терапії (звучить ніби якась «секта»). Неабияк важливе і сонячне світло.42 Саме тому в цій книзі згадуємо про нього не востаннє.
Коротко і ясно: якщо гормони впливають на настрій, то вони роблять це зовсім не якось туманно, як нам здається, а радше навпаки – комплексно, завдяки біохімічним процесам. І раз ми вже про це дізналися, то тепер хоча б не повинні божеволіти від думок, якщо в усьому нашому хімічно-нестійкому-скрупульозно збалансованому тілесно-розумовому конструкті щось піде не так.
Підсумки розділу: the Basics.[21] Той, хто танцює з гормонами
Гормони – це ніби фонова музичка. Іноді мелодія вельми простенька, іноді складена з багатьох різних бітів. Вони відрізняються: бувають сумні й радісні, швидкі або повільні, але в межах цього спектра напрочуд багатошарові. Якогось дня ви сумуєте під heavy-metal, а вже наступного за ваш настрій відповідає Леонард Коен.
Перш за все дія гормонів досить-таки індивідуальна. Це як з людьми: одні реагують на панк-рок вибухом енергії, а інші – закочують очі. Гормони пов’язані з настроєм, пристрастю і цілою палітрою різних типів поведінки. («Сумна музика – час увімкнути відеокліпи або меланхолійно споглядати пейзажі за вікном потяга!») Водночас гормони повсякчас кудись нас заманюють, використовуючи феромони. («У цьому ресторанчику жива музика. Ходімо туди просто зараз, випиймо пива!»)
Урешті-решт, гормони перекладають на нас можливість реагувати на мелодії. Одна особа може реагувати на ритмічну пісню підтанцьовуванням або ж досить швидким постукуванням по клавішах ноутбука. Радіо в автомобілі ладне безперестанку співати про любовні терзання, але ж ви не рвете кермо, мов ті навіжені. Ані по дорозі на роботу, ані коли не знаєте, куди хочете поїхати. Навіть Удо Юрґенс співає у приспіві про те, що ніколи не був у Нью-Йорку, але наприкінці пісні просто йде додому. На нього там чекають діти!
Гормони забарвлюють наш спосіб сприйняття світу. Коли ви бачите сцену з фільму, де радісні шведські діти танцюють довкола радісного шведського дерева,