Уже знаєш що і як?
Марко поглянув на дружину доволі дивно і відповів:
– Звичайно, я ніде не пропаду. І ви, сподіваюся, теж, бо світ не без добрих людей, якось влаштуєтесь. У тебе ж стільки чудових подруг! – він єхидно посміхнувся та вийшов із кімнати.
І тут Лара зрозуміла, що для неї просто немає місця в його майбутніх планах на життя. Тепер він дійсно викидає її на вулицю. «За що?» Одне й те саме запитання не давало спокою і постійно мучило її: «За що?» Жодної провини вона за собою не відчувала і відповіді не знаходила. Марко ж, як і завжди, зачинився у власнїй кімнаті, не бажаючи більше нічого обговорювати та пояснювати. Лару спершу охопив розпач, адже про переїзд до іншого міста вона не хотіла й думати! Хоча головне навіть не сам переїзд, а те, що Марко і не пропонував їм їхати разом із ним. «У нього з'явилася інша жінка? Навряд чи, я б відчула. Зрештою він однолюб». Вона напружено шукала вихід зі становища, що склалося, але нічого доброго їй поки що на думку не спадало. Через ці хвилювання на роботі теж усе летіло шкереберть, жінка була неуважна та понура.
– Що з тобою відбувається? Не інакше, як знову з чоловіком посварилася? – господар ресторану рукою покликав Лару і запросив сісти до нього за стіл.
Містер Отторіно не мав ані сім'ї, ані дітей, хоча йому давно минуло 60. Він практично ввесь свій час проводив у ресторані, любив його, як рідний дім, і до своїх працівників ставився практично як до членів сім'ї. Після роботи він зазвичай сідав за стіл і підбивав підсумки дня за пляшкою червоного італійського вина. Коли працівники закінчували прибирання та приготування до наступного дня, він люб'язно пропонував скласти йому компанію, але всі як правило ввічливо відмовлялися, бо поспішали до власних родин. І тільки Лара залишалася в ті дні, коли була у сварці з чоловіком і не дуже квапилася додому. Напевно тому саме в неї з начальником склалися більш дружні стосунки, ніж у інших. Він часто розповідав їй про своє життя, віднайшовши в ній вдячного слухача. Згодом Лара, розслабившись після напруженої роботи, у приязній атмосфері також почала розповідати про власні біди та життєві негаразди, а потім довго слухала мудрі поради старшого товариша.
Цього разу він довго мовчав і міркував над щойно почутим. Урешті спорожнив одним духом келих, заговорив:
– Ситуація не добра, проте надія є. Я не кажу зараз про твої стосунки з чоловіком, там без психолога ради не даси. Я зараз про житло думаю. Так от: нову квартиру тобі не винайняти з багатьох причин, головна з яких – це гарант після примусового виселення. Ти ж розумієш, що на таке ніхто тепер не погодиться. Як я розумію, власник квартири – людина розумна, тож, він чудово розуміє, що гроші за п'ять місяців зможе повернути лише через суд, а це ще додаткові витрати. Якщо він ще й практична людина, то погодиться на те, щоб ти повернула йому всі гроші в обмін на новий контракт на твоє ім'я.
Лара зойкнула:
– Та де ж я стільки грошей знайду?!
– Не переймайся, щось вигадаємо. Я, наприклад, можу дати тобі позику і щомісяця відраховуватиму із зарплати