був заповнений. Нарешті, дівчата знайшли потрібний номер автобуса та зручно вмостилися в ньому.
– Шкода, що сьогодні не встигнемо скупатися в морі: поки поселимося в готель, буде вже пізно.
– Як пізно?! – вигукнула Ксенія, – адже зараз лише друга година дня!
– Агент у турагенстві попереджав, що сонце тут сідає рано, а після його заходу в жодному разі купатися не можна, це дуже небезпечно.
– Ну ось, один день із семи вважай що змарновано. А я так тішилася, що виліт зранку, – подруга скорчила скривджену гримасу.
– Не хвилюйся, надолужимо! Сьогодні підемо дивитися на місто – Лара їй весело підморгнула.
Нарешті всі туристи зібралися, зайшов автобусний гід і з кумедним акцентом почав розповідати про Шарм і можливі екскурсії. Один хлопець його перебив зауваженням, що для такого величезного потоку туристів могли б побудувати і солідніший аеропорт. Гід посміхнувся і відповів, що якраз завершується будівництво приміщення нового терміналу, що матиме незвичайний дизайн і викликатиме почуття гордості у жителів міста. Дорогою до готелю гід також розповів, що Шарм Ель Шейх – це улюблене місце відпочинку президента країни Мобарака, і що тут дуже часто влаштовують міжнародні конференції найвищого рівня, не кажучи вже про різних знаменитостей, які часто приїжджають сюди з концертами. Ця інформація дуже вразила дівчат, які до цього про Шарм майже нічого не знали.
Лара з цікавістю дивилася у вікно, але краєвид був доволі одноманітний: з обох боків дороги на кілька кілометрів простягалася пустеля, праворуч удалині виднілися невисокі скелясті гори, а ліворуч синьою смужкою виблискувало на сонці море. Лара також побачила великий острів, який помітила ще в літаку, коли йшли на посадку. Жодної рослинності, крім тієї, що старанно посадили чиїсь руки вздовж траси, не спостерігалося. Але досить швидко за вікном замиготіли білі невисокі будівлі, котрі тонули в зелені. Гід урочисто оголосив, що автобус в'їхав у місто Шарм Ель Шейх і те, що можна побачити за вікном, – це найкращі готелі центральної частини міста, Наама Бей. Почувши цю назву, Лара стрепенулася:
– Ксеню, ми приїхали! У турагенстві мені сказали, що наш готель розташований у Наама Бей.
– Так швидко! Дуже зручно, коли аеропорт розташований близько до міста.
І справді, незабаром автобус під'їхав до входу в готель. Перше враження від основної будівлі було не надто захоплюючим, але зайшовши всередину, дівчата одночасно ахнули: центральний зал був дійсно просторим і розкішним, зі стелі звисала величезна люстра, що вабила увагу своїми розмірами та красою, по периметру залу стояли столики, біля яких на зручних диванах і кріслах сиділи задоволені туристи. В приміщенні буяли різноманітні рослини та квіти.
– Непогано! А спершу видався доволі непоказним.
– А подивимось, що далі! Ходімо, нас кличуть на реєстрацію, – Лара схопила подругу за руку та швидко покрокувала в бік столу реєстрації.
Нарешті, дівчата потрапили у свій номер.