хвилин до другої підійде човен, який відвезе тебе на зустріч із містером Джибсоном. Зараз ми надішлемо йому відеофільм, але він завжди воліє особисто познайомитися з людьми, з якими, можливо, працюватиме.
Обличчя Габріели розквітає усмішкою.
– Я сказала «можливо». Це ще не напевне.
Проте усмішка не зникла з обличчя Габріели. Джибсон!
1.19 пополудні
Між інспектором Савуа та лікарем судової медицини лежить на столі з іржостійкої сталі тіло гарної двадцятирічної дівчини, зовсім голе.
– Вона мертва.
– Ви переконані?
Судовий медик підходить до зливальниці, що теж виготовлена з нержавійки. Він стягує гумові рукавички, кидає їх до сміттєвого бака й відкриває кран.
– Абсолютно переконаний. Жодного сліду від наркотика.
– Тоді, що ж сталося? Невже в такої юної дівчини серцевий напад?
У відповідь йому почувся лише дзюркіт води, що витікала з крана.
«Усім їм подавай щось очевидне: наркотики, серцевий напад або щось подібне».
Патологоанатом затримується, миючи руки трохи довше, ніж треба, – певна напруга лише на користь його роботі. Він протирає руки спиртом і вкидає до сміттєвого бака матеріал, використаний під час розтину. Потім обертається і просить інспектора, щоб той пильно оглянув тіло дівчини з голови до ніг.
– Зробіть це дуже детально, без будь-якої сором’язливості. Увага до деталей має бути однією з найхарактерніших ознак вашої професії.
Савуа уважно оглядає труп. У якусь мить він уже наготувався підняти одну з рук, але судовий лікар перешкоджає йому зробити це.
– Нема потреби доторкатися до неї.
Погляд Савуа ковзає по голому тілу дівчини. На цю мить він уже знає досить про неї – Олівія Мартінш, дочка батьків-португальців, мала коханця, хлопця без певної професії, що живе в Канні нічним життям, нині його вже допитують в іншому місці. Суддя дав санкцію на обшук у його помешканні, і там було знайдено кілька ампул із тетрагідроканабінолом, головною галюциногенною складовою марихуани, речовиною, яку можна ковтати розчиненою в сезамовій олії і яка не має запаху, проте дає набагато сильніший наркотичний ефект, аніж усмоктування з димом. Знайшли там також шість пакетиків – по одному граму кокаїну в кожному. Знайшли плями крові на простирадлі, яке тепер відіслали в лабораторію. Щонайбільше той хлопець був дрібним наркодилером. Поліція його знала, раз чи двічі він уже відсидів у в’язниці, проте схильності до фізичного насильства за ним досі не помічали. Олівія була дуже гарна, навіть після смерті. Густі вії, дитяче обличчя, тугі груди…
«Я не повинен звертати на це увагу. Я ж професіонал».
– Не бачу анічогісінько.
Лікар судової медицини посміхається – і Савуа відчуває легке роздратування, побачивши його гонористий вираз. Він показує на крихітну майже невидиму плямку світло-рожевого кольору між лівим плечем і шиєю дівчини.
Потім показує на ще одну схожу плямку, з правого боку грудей, між двома ребрами.
– Застосовуючи спеціальну