зник зі сцени подій (так буває) і тепер відомий лише фахівцям та на курсах кінематографії, де його здобутки ретельно вивчають; але немає сумніву, що через короткий час його геній «знову» буде відкрито. Орсон Веллс не лише залишив у спадщину нащадкам «Громадянина Кейна», а й усім довів, що досить лише зробити надзвичайно успішний перший крок, і ти забезпечиш собі славу на решту свого життя.
Вона матиме таку славу. Й Морін пообіцяла собі, що ніколи не забуде ті труднощі, які довелося їй подолати, і що вона присвятить життя діяльності, яка допоможе створити для людини умови більш гідного існування.
А що першим може бути тільки один фільм, то вона зосередила всі свої фізичні зусилля, свої молитви, свою емоційну енергію на одному проекті. На відміну від своїх друзів, які всюди розсилали й усім роздавали все нові й нові сценарії, пропозиції та ідеї і працювали над кількома проектами водночас, жоден із яких не давав сподіваного результату, Морін присвятила свої тіло й душу лише «Таємницям підземелля», розповіді про п’ятьох черниць, які зустрічаються із сексуальним маньяком. І замість привести його до християнського спасіння, доходять висновку, що єдина можливість налагодити з ним позитивний діалог – це прийняти його спотворений світ; вони вирішують віддати йому свої тіла, щоб він дійшов до розуміння слави Бога через кохання. Її план був простий: голлівудські актриси, хоч би якими вони були славетними, за нормальних умов сходять зі сцени по тому, як досягають віку в тридцять п’ять років. Вони ще миготять на сторінках розкішно виданих журналів, з’являються на благодійних аукціонах, на святкових фестивалях, беруть участь у всіляких гуманітарних заходах, та коли помічають, що в них стає все менше й менше шансів з’явитися під світлом юпітерів, починають одружуватися й розлучатися, опинятися в центрі публічних скандалів, у такий спосіб підігріваючи інтерес до себе, який швидко гасне, на кілька місяців, на кілька тижнів, на кілька днів. У цей період, який відокремлює їх від безробіття до цілковитого забуття, гроші втрачають для них колишню вагу: вони готові на все погодитися, аби знову з’явитися на екрані.
І Морін почала перемовини з актрисами, які ще менш ніж десять років тому були на вершині слави, а тепер відчували, як ґрунт вислизає з-під їхніх ніг, вони розпачливо потребували повернутися туди, де жили раніше. Сценарій у неї був добрий; вона надсилала його їхнім агентам, які вимагали абсурдно високу платню й чули у відповідь: «Ні». Наступним кроком Морін було персонально відвідати кожну з них; вона розповідала їм, що вже має гроші на реалізацію свого проекту, й усі зрештою погоджувалися – але завжди просили її тримати в таємниці, що вони працюватимуть на неї майже задарма.
У такій індустрії, як індустрія кіно, самопринижуватися – означає наперед приректи себе на поразку. Не раз у сновидіння Морін приходив привид Орсона Веллса і напучував її:
«Намагайся зробити неможливе. Не починай знизу, бо ти вже й так перебуваєш низько. Підіймайся нагору швидко, поки з-під тебе не висмикнули