Сучасні ділові документи та папери. Як правильно оформити і підготувати. Зразки та приклади
нейтралізують значення прийменників в (у), на, по, о (об)), наприклад: помилятися в людині, знатися на історії, плакати по матері.
Кличний відмінок виконує в мовленні функцію називання адресата мовлення, тобто осіб, рідше персоніфікованих предметів. Реалізуючи цю функцію в реченнях із дієслівними присудками у формі наказового способу, він поєднує функцію адресата з функцією потенційного суб’єкта дії, наприклад: Верни до мене, пам’яте моя! (В. Стус).
У діловій мові кличний відмінок активно функціонує в листуванні – у звертаннях. Варто пам’ятати про звертання таке:
1) ім’я та по батькові обидва мають форму кличного відмінка: Вікторе Івановичу, Надіє Петрівно;
2) у словосполученні, що утворено із загальної назви та імені, обидва елементи мають форму кличного відмінка: пане Петре;
3) форма кличного відмінка прізвищ дорівнює формі називного відмінка;
4) у словосполученні з двох загальних назв друга може мати форму називного відмінка: пане директоре або пане директор.
У професійному мовленні використання відмінків обумовлено тим значенням, з яким вони існують у сучасній українській літературній мові. Деяку специфіку зумовлено семантикою дієслів, які ними керують, та типом синтаксичної конструкції.
Особливо ретельно треба стежити за тим, щоб поєднання відмінкових форм не викликало двозначності, наприклад: контроль бухгалтерії, допомога заводу, виклик брата. Звичайно, її можна уникнути, увівши слова-конкретизатори або замінивши віддієслівні іменники дієсловами, пор.: контроль з боку бухгалтерії, допомога від заводу, братів виклик або викликати брата.
Застереження можуть стосуватися вживання окремих відмінків, наприклад:
1. При дієсловах з часткою не використовують родовий відмінок, а не знахідний, пор.: не позичити гривні, але позичити гривню, не писати статей, але писати статті.
2. Для вираження значення часу переважно використовують родовий відмінок, якщо його вживають з порядковим числівником, займенниками цей, той чи прикметниками, а також для вказівки на дату, наприклад: першого квітня дві тисячі першого року, цього року, поточного року, але у подальші місяці року, у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці).
Уживання прикметника в офіційно-діловому мовленні
Прикметник – це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчими особливостями прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні. Прикметник виражає своє значення в категоріях роду, відмінка, числа та ступеня порівняння.
У діловому мовленні перевагу віддають прикметникам книжного походження: балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін. Якщо говорити про їхнє значення, то в документах найбільше трапляються відносні прикметники і набагато рідше якісні.
Проте оскільки якісні прикметники все