календарів. У поясненні йшлося про те, що одні букви спроектовані на місяці, інші – на дні рівнодення та сонцестояння. Нижче в ряд фігурували фото рослин, які відповідали певній букві, співвідносній із певним місяцем і задіяній у ритуалах та обрядах певної точки календаря. Те саме бачимо й в українському календарі, де березню відповідає береза, вересню – верес, червню – верба, а липню – липа.
Первинна абетка була рунічною, тобто її букви витискали, видряпували чи вирізали гострими предметами на дереві, а відтак називали «черти» або «різи». Оскільки такі нарізи робили поперек волокон, руни складалися лише з вертикальних і похилих ліній (горизонтальні лінії зливалися б із волокнами).
Я відклав ноутбук і уважно подивився на паперову стрічку й дивні символи на ній. Дивні не самі по собі, а радше взагалі через свою наявність. «Кому знадобилося закладати в металево-дерев’яний куб записку глаголицею?»
Я перебрав у голові все, що могло стосуватися глаголиці. Існувало лише два типи. Перша, давніша – болгарська. Її букви виводили більш округло й хаотично. Друга ж – хорватська – вирізнялася гострими кутами, здебільшого прямими лініями та геометричними фігурами, схожими на квадрат, прямокутник чи трапецію.
Я знову поглянув на символи на папері, аби вкінець переконатися, що маю перед собою зразок саме хорватської глаголиці: по всій довжині стрічки тяглися акуратно виписані, повні гострих і прямих кутів символи.
Хорватська глаголиця не є втраченою: в окремих храмах Східної Європи стіни досі розписані літерами давніх хорватів, а в самій Хорватії місцеві вказівники продубльовано глаголицею.
Під час мого навчання в університеті на опанування слов’янського письма було відведено не так багато лекцій, аби з моїми знаннями я міг самотужки, по пам’яті, перекласти напис. Тому я відкрив нову вкладку в браузері й увів у пошук можливі таблиці відповідностей. За декілька секунд на екрані висвітився сайт «Народний оглядач»49, а нижче – таблиці відповідності болгарської та хорватської глаголиць. Я зиркнув на обидві. Розшифрувати текст можна було і в той, і в той спосіб, бо майже всі букви абетки мали однаковий вигляд, відрізняючись тільки гостротою написання.
Кожен символ був першою літерою відповідного йому слова.
Перший символ у записці означав подвійну торбу – бисаг – для перенесення вантажу через плече й окреслював поняття добра, сукупності матеріальних речей. Друга літера зображала щось на кшталт паростка. «Живіте» означало взаємодію чоловічого й жіночого, що породжують паросток нового, гармонійного життя. Відповідне букві число 7 було числом гармонії (сім енергетичних центрів тіла, сім нот звукоряду, сім кольорів райдуги, сім днів тижня тощо).
Рукою, яка стискала ручку так міцно, що, здавалося, та от-от трісне, я вивів у тоненькому блокноті всі літери, крім