голос.
На перший погляд бірманці здаються милими і безпосередніми. Вони відразу порушують особистий простір співбесідника, підходячи чи сідаючи ближче (навіть можуть торкнутися рукою). Так само легко можуть не виконати роботу або зробити її сяк-так. Іноземці занадто довірливі у Янгоні, за що часто платять удвічі більше грошей, аніж варто.
Колишня столиця Бірми відкривала двері туристам, які потребували європейського сервісу. Жульєна це дуже цікавило, він був готовий ризикувати. Безумовно, починати бізнес іноземцю в Бірмі нелегко, адже доведеться зіштовхуватися з масою бюрократичних питань і підводними течіями. Але труднощі не стримували сміливого француза.
Наприкінці дня на Анну та Жульєна чекала вечеря з приятелем і його родиною. Дорогою Жульєн пояснював, що Янгон – це добрий початок для багатьох проектів, зокрема ресторанного і готельного бізнесу. На питання Анни: «Чому все-таки Бірма?» – Жульєн відповідав просто: «А чому б і ні? Дорогу здолає той, хто йде».
– Країна, що розвивається – це чудовий плацдарм для туристичних стартапів і не тільки. Великий потенціал у нерухомості (як приватної, так і комерційної). А ще Бірма – найбільше у світі джерело дорогоцінного каміння, золота і нефриту. Продаж дорогоцінного каміння складає більшу частину економіки Бірми. Тож любителям прикрас є на що подивитися.
І, звичайно, це освіта. Останнім часом усе більше і більше з’являється тут приватних шкіл. Коротше кажучи, є у що розумно інвестувати. А кількість туристів із кожним роком зростає.
З аргументами Жульєна Анна не могла не погодитися, але все одно наголошувала на тому, що нова країна могла ховати і нові складнощі та проблеми, тож просто необхідно бути особливо розважливим. Жульєн закрив рота Анни гарячим поцілунком.
Вечір продовжувався у барі – одному з найпопулярніших у місті, розташованому на даху висотного житлового будинку в самому центрі Янгона. Там уже зібралися друзі Жульєна. Анна сиділа, немов між двома місяцями. Один – великий, повний і сяючий. Якраз у всіх над головою, у небі. Другий – дуже симпатичний, сидів поруч, – то була Санді. (Санді у перекладі з бірманської мови означає Місяць.) Жінка виявилася дружиною товариша Жульєна, вчителя французької мови. Маленька приємна молода бірманка. Як і всі азіатські жінки, вона виглядала значно молодшою за свій вік. Її романтична історія з Жаном, майбутнім чоловіком, розпочалася з приватних уроків французької, які згодом увінчалися народженням прекрасної маленької дівчинки – їхньої доньки (копії Санді). Сама Санді розуміла, чого хоче від життя, і молодий французький учитель став її шансом. Попри короткочасне знайомство, Анна зрозуміла: ця тендітна ніжна жінка мала твердий стрижень і чітко знала, чого має досягти. Анна посміхалася й з цікавістю роздивлялася нових знайомих. Жан французькою щось обговорював із Жульєном. Санді відкрито розглядала Анну. Вона не приховувала свого інтересу до чужоземки, тож Анні стало трохи ніяково. Маленька донька Жана та Санді галасливо стрибала між столиками.