бажано варена, ні краплини спиртного чи кави. Буває, що цілими тижнями я нічого не можу їсти, крім варених несолоних овочів. Я не курю. Перекидаюся кількома словами з сусідами за столом, але рідко проваджу довгі розмови. Якщо пощастить натрапити на чуйного постояльця, то він може запропонувати читати для мене вголос і писати під диктування. Мої кошти обмежені, і я не можу оплачувати такі послуги. Після обіду в мене те саме, що й вранці: прогулянки, роздуми, нотатки. Вечеряю я у своєму номері – та ж таки гаряча вода або слабкий чай і сухарики, а тоді працюю, аж поки хлоралгідрат не скаже: «Припини, вже можеш відпочити». Ось так живе моє тіло.
– Ви говорите тільки про готелі. А ваш дім?
– Мій дім – це подорожня валіза. Я черепаха й ношу свою оселю на спині. Ставлю її в кутку готельного номера, а коли не можу витримати погоди, закидаю цю оселю на плечі й підіймаюся до вищих і сухіших небес.
Броєр мав намір повернутися до «недобрих, нічних думок» Ніцше, але тепер побачив перспективнішу лінію дослідження – таку, що не може не привести безпосередньо до фройляйн Саломе.
– Професоре Ніцше, я зауважив, що в описі вашого звичайного дня мало згадок про інших людей. Вибачте, що ставлю нетипові, як на лікаря, запитання, але я прихильник тези про цілісність організму. Вважаю, що добре самопочуття невіддільно пов’язане з соціальним та психологічним добробутом.
Ніцше густо зашарівся. Зсутулившись, він видобув маленького черепахового гребінчика й якусь хвилину сидів мовчки, нервово чешучи пишні вуса. Тоді, очевидно дійшовши рішення, він випростався, відкашлявся й твердо мовив:
– Ви не перший лікар, що це помітив. Мабуть, маєте на увазі секс. Італійський медик Ланцоні – в нього я консультувався кілька років тому – припустив, що мій стан здоров’я погіршується від самотності та стримування від сексу, й порекомендував мені провадити регулярне статеве життя. Послухавшись цієї поради, я умовився про таке з молодою селянкою, що мешкала неподалік Рапалло. А по трьох тижнях мало не вмер від болю голови. Ще трохи такого італійського лікування – і пацієнт згас би, як свічка!
– Чому вам так зашкодила ця порада?
– Як на мене, спалах тваринної насолоди, а тоді довгі години огиди до самого себе, очищення від протоплазмового душку тічки – це аж ніяк не шлях до, вашими словами кажучи, «цілісності організму».
– Я теж так вважаю, – квапливо погодився Броєр. – А однак ви ж не станете заперечувати, що всі ми вписані в соціальний контекст, який історично сприяє виживанню й дарує насолоду, притаманну зв’язкам між людьми?
– Напевно, не для кожного такі стадні втіхи, – відповів Ніцше, похитавши головою. – Тричі я тягнувся до людей, пробував прокласти до них кладку. І тричі мене зраджували.
Нарешті! Броєр насилу приховав збудження. Цілком певно, одну з цих трьох зрад у житті Ніцше вчинила Лу Саломе. Напевно, другу вчинив Пауль Ре. Хто вчинив третю? Нарешті, нарешті Ніцше відчинив двері. Безсумнівно, відкрився шлях до обговорення