набридли ці оглядини і постійне торохтіння Томаша. «Чи то я вже стара – чи цей хлоп замолодий для мене».
На сходах замкового палацу жінка помітила статну фігуру чорнявого пана. Долоню він звично тримав на рукояті шаблі, стояв струнко і пильно вдивлявся у бік карети, що наближалась. Урсулі він здавався впевненим в собі хижаком, який чекає, поки здобич сама до нього підкрадеться.
Маєрін прудко зіскочила з підніжки карети, не дочекавшись на руку Томаша, який запопадливо оббіг дормез, аби відкрити дверцята. Жінка розгорнула віяло і, хитро примружившись, наближалась до князя Корецького.
– А ви швидко сюди дістались, – промуркотіла Урсула трохи глузливо. – Мабуть, мчали і вдень, і вночі.
Самійло зиркнув на німкеню спідлоба. За спиною Маєрін нервово переминався з ноги на ногу Томаш Замойський. Він не надто був задовлений приїздом Корецького – тож планував якнайшвидше того спекатись. Натомість Урсула вщент розбила сподівання господаря, схопивши мовчазного Самійла під лікоть.
– Ходімте. Обіцяю надовго вас не затримувати. Але мені справді слід з вами поговорити. – Німкеня широко всміхнулась, від чого біля кутиків очей запроменіли ривчаками зморшки.
– У вас дивний спосіб запрошувати на перемови і… дивні посланці, – вичавив із себе Корецький.
– А-а-а, ви про німого? – Маєрін знов усміхнулась, – він мій найвірніший раб.
У покоях Урсули чаділи східні пахощі у залізних вазах – кольорові камінці на гарячому вугіллі танули, перетворюючись на бурі плями, і струменіли солодким ароматом, наповнюючи ним всю залу. Маєрін вмостилась на високому стільці, вистромивши одну ногу з-під сукні і поставивши на подушку та ласувала родзинками – сушеним виноградом, що їй поставляли вірменські купці. Жінка звабливо клала до рота одну ягідку за одною, і примруживши праве око, як кішка, стежила за гостем. Самійло тим часом стояв біля стіни навпроти вікна і роздивлявся картини італійських майстрів.
– Обожнюю османські солодощі, – нарешті мовила Урсула.
– Угу, – озвався Самійло, який вже здогадувався, що примчав у Замостя намарно.
– Вибачте, я не подумала, що це вас може зачепити. У вас неприємні спогади про османську гостину, – здавалось, Маєрін планувала лише кепкувати із князя. – Добре, я не буду більше глузувати. Самійле, сідайте поруч. У мене справді дещо для вас є.
Чоловік повернувся обличчям і недовірливо втупився в рудоволосу жінку з високою зачіскою на французький манер. Урсула все ще була незаміжньою і тому радо користувалась привілеями, які були дозволені лише неодруженим паннам – як то яскраві сукні або непокрита голова.
– Ви зробили дуже правильний вибір, одружившись на Катерині Могилянці. Ви – претендент на молдовський престол. І король вас підтримає у ваших претензіях на трон. – Нарешті Маєрін стала говорити серйозним тоном.
Самійло зацікавився і сів у крісло, що стояло дуже