І земля, і зело, і пісня. Роман Іваничук

яка Навою звалась.

      І як колядники зупинились перед підхмарним замком, назустріч їм вийшов волхв Ревера, звів уверх руку з мідним келепом й погрозливо замахав ним до чорних сил, примовляючи:

      «Чорний чорнокнижнику, злий Чорнобоже, запрошую тебе на Святу Вечерю, та коли не йдеш до мене нині, то не приходь і завтра! Відсилаю тебе в темні бори, в дикі недеї: туди тобі гудіти, туди тобі гриміти, червоні піски переливати-пересипати, а на мою землю тя не пущу, щоб ти й сконав. Амінь!»

      І зрозумів Леонтій, що язичницький волхв Ревера дає дорогу новій вірі, й колядники за те віддають йому хвалу:

                                Ішов місяць по небу

                                Та й зустрівся з ясною зорею:

                                Ой зійди, зійди, зоре, де маєш стати —

                                У пана Івана на його дворі.