Остарбайтер. Галина Горицька

А з нею є про що говорити». І несподівано для себе відчув, як напружується прутень в штанях від оцього «Жорстості б каплю. Вогню». І продовжив спілкування з іще більшим запалом:

      – Намагався скопіювати й вислати «в бананово-лимонному Сингапурі»… Складно з гаджетами)))

      – Тут натренованість потрібна)) Зараз сама знайду.

      На певний час запала тиша. Антін спіймав себе на тому, що всміхається, дивлячись у вікно і, аби бути напоготові й не гаяти часу на приготування сніданку, аби відразу відповісти на повідомлення, п’є сире яйце, замість того, щоб з нього приготувати яєшню.

      Телефон знову дзенькнув:

      – Складно читається. Мені здається це гарно слухати у виконанні поета. Я маю рацію?)

      – Його вже давно немає в живих)

      – Ну….

      Антін враз злякався, що ця дівчинка, яка останню годину примушувала його серце калататися, зникне:

      – Але є записи. Справді, він гарно декламував.

      – Я, взагалі-то в курсі, що його давно немає з нами))) – кокетливо відповіла співрозмовниця.

      Антін вирішив повторити:

      – Я, чомусь, не здивований. Інтелект відчувається))

      – Але іноді слухаю, як вірші читають артисти й (♥). Я от думаю – іронія про інтелект?)

      – Не іронія. В Києві іде моноспектакль про Вертинського. Я бачив відеозапис. Передивлявся рази чотири.

      – Я аж зашарілася)) Настільки вразив?? 4 рази…

      – Так… Не знаю… Моє… І чого шарітися?) Як правило, коли переписуються незнайомі люди, то одна банальщина пре. Скільки кому років, матримоніальний стан. З перспективою зустрітися. Нудно…

      – А ти жорстокий)) Мені нра.

      – Цинічний, можливо, – наклацав у повідомленні Антін, а про себе подумав: «Ось була б ти українкою, а ще краще – галичанкою, як я… Тоді я б за тридев’ять земель пішов, гори б звернув, аби тебе побачити. А так… І справді, які перспективи? Я ж “остарбайтер” для тебе».

      – Перспектива зустрітися не завжди настільки нудна:(– так, ніби прочитала думки хлопця, відповіла його співрозмовниця.

      Антін вирішив пом’якшити свою відповідь.

      – Ну… Зазвичай скучна. Перевірено) Це тобі не декламування віршів слухати.