Себе. Я це ціную.
– Це не більше, ніж ти дав мені, коли Слоун призначив себе головою «Фартинґса», а потім звільнив мене наступного ж дня. Ти забув, що «Кауфман» був єдиним банком, який запропонував мені роботу? І в будь-якому разі моя мати могла б навіть бути задоволена цим заголовком.
– Що ти маєш на увазі?
– Я досі не впевнений, що вона хоче, аби це поглинання виявилося успішним.
– Це зашкодить поглинанню? – запитала Емма після того, як прочитала статтю.
– Схоже, нам доведеться пожертвувати одним пунктом, а може, й двома, – визнав Себ. – Але не забувай мудрі слова Седрика Гардкасла щодо поглинань. Якщо ви отримали більше, ніж очікували, а інша сторона вважає, що домоглася переваг в угоді, всі залишають стіл перемовин щасливими.
– Як гадаєш, як відреагують Джайлз і Ґрейс?
– Дядько Джайлз більшу частину свого вільного часу проводить, блукаючи країною, відвідуючи незначні місця, сподіваючись отримати іще трохи більше голосів. Адже лейбористи все ще мають шанс перемогти на наступних виборах. Бо якщо Марґарет Тетчер стане нашим наступним прем’єр-міністром, він може більше ніколи не отримати жаданої посади.
– А Ґрейс?
– Не думаю, що вона коли-небудь читала «Файненшел таймс», і вона, певна річ, не знатиме, що їй робити, якщо отримає чек на двадцять мільйонів фунтів стерлінґів, пам’ятаючи, що її теперішня зарплата становить близько двадцяти тисяч на рік.
– Їй знадобиться твоя допомога та порада, Себе.
– Будь певна, мамо, «Фартинґс-Кауфман» вкладе капітал докторки Беррінґтон якнайкраще, добре знаючи, що за кілька років вона вийде на пенсію й сподіватиметься на сталий дохід, аби десь спокійно жити.
– Вона може переїхати й жити з нами у Сомерсеті, – запропонувала Ема. – Старий котедж Мейзі їй цілком пасуватиме.
– Вона занадто горда, – зітхнув Себ, – і ти це знаєш, мамо. Насправді вона вже сказала мені, що шукає щось у Кембриджі, аби бути поруч зі своїми друзями.
– Але як тільки відбудеться поглинання, їй вистачить грошей, аби купити собі замок.
– Можу закластися, – зауважив Себастьян, – що вона все одно опиниться у невеликому будиночку з терасою неподалік від свого старого коледжу.
– Ти наближаєшся до небезпечного віку, коли стають мудрим, – сказала Емма й замислилася, чи не варто їй поділитися з сином своєю останньою проблемою.
– Шість місяців! – лютував Гаррі. – Цього клятого чоловіка треба було повісити й розірвати кіньми.
– Про що це ти? – запитала Емма спокійно, наливаючи собі друге горнятко чаю.
– Про бурмила, який ударив медсестру в приймальному покої, а потім напав на лікаря. Його засудили лише до шести
місяців.
– Доктора Гендса, – сказала Емма. – Хоча я і погоджуюся з тобою, однак існували пом’якшувальні обставини.
– Які ще обставини? – не зрозумів Гаррі.
– Медсестра не забажала свідчити, коли справа дійшла до суду.
– І чого б це? – здивувався Гаррі, відкладаючи газету.
– Кілька