Бірти. Але ж ми обшукали весь будинок, і телефону там не було. І навряд чи вона загубила його біля будинку – таких випадковостей не буває… Такі от справи. – Скарре жестом ілюзіоніста, який вдало завершив фокус, підвів руки вгору. – Доп’ю каву та дзенькну оперативникам: нехай висилають пошукову групу.
– Хай щастить, – промовила Катрина, простягла йому мобільний і повернулася до своєї теки.
– Це ж, здається, одна із старих справ Холе? – запитав Скарре.
– Справді.
– Він гадав, що то серійний убивця.
– Я знаю.
– Правда? Ну, тоді ви напевне знаєте, що він помилився. І не вперше, до речі. Він просто схибнувся на маніяках, наш Холе. Усе думає, мабуть, що у нас тут Америка. А свого серійного вбивцю й досі не спіймав. На своїй землі!
– У Швеції було спіймано безліч серійних убивць. Томас Куїк, Йон Асуніус, Туре Хедин…
– Я бачу, ви добре вчили уроки, – посміхнувся Магнус Скарре. – Якщо ви, до речі, не проти навчитися кількох гарних прийомів справжнього слідчого, то пропоную рвонути звідси, взяти по пиву…
– Дякую, я не…
– …і щось перекусити. Пакетик ваш зовсім маленький.
Тут нарешті Скарре удостоївся її погляду і з честю витримав його. Він помітив у цьому погляді дивовижний відблиск – наче десь у глибині очей запалало вогнище. Нічого подібного бачити йому не доводилося. «Авжеж, – зрадів він, – адже це моя робота! Це від моєї розповіді у її очах спалахнув вогник цікавості. З усього видно, мені вдалося потрапити на самий верх її турнірної таблиці».
– Можете на це дивитися, як… – почав Скарре й затнувся, добираючи слова, – як на курс підвищення кваліфікації.
Вона посміхнулася.
Скарре стало жарко, у нього почастішав пульс. Ще трохи – і він обійме її, торкнеться затягнутого у панчоху коліна, почує тепло від її тіла, по якому його долоня рухатиметься вище…
– Чого ти, Скарре, хочеш? Помацати нову дамочку, яка з’явилася у відділі? – Вона посміхнулася ще ширше, і вогонь в очах став іще яскравішим. – Хочеш устигнути трахнути її, так? Ти наче хлопчисько на дні народження: кидаєшся на найбільший шматок торта, щоб іншим менше перепало!
У Магнуса Скарре відвисла щелепа.
– Послухай-но кілька добрих порад, Скарре. Тримайся подалі від жінок, з якими працюєш. Не витрачай часу на те, щоб вештатися їдальнею та пити каву, якщо – як ти стверджуєш – ти щойно натрапив на слід. І навіть не намагайся переконати мене в тому, що це ти телефонував оперативникам. Бо їм телефонував старший інспектор Холе. І це він розпочав пошуки. Кажуть, що він зв’язувався з рятівниками, але вони нікого не прислали, вирішили, що для рятувальної операції час уже вийшов.
Катрина зім’яла пакет для бутербродів і кинула у смітник за спиною Скарре. Не озираючись, він зрозумів, що вона не промахнулася. Вона закрила теку і встала, але на той час Скарре вже встиг зорієнтуватися.
– Не знаю, що ви там собі нафантазували, Братт. Ви заміжня жінка, може, ви щось там і недоотримуєте вдома, якщо вирішили,