Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи
од великої біди порятувала. Вибрала чапля найбільшу рибину, узяла її та й понесла нагору; а як одлетіла уже далеченько од річки, так там сіла собі любенько та й з’їла ту рибу, а кісточки на місці залишила.
Стала вона так щодня носить рибку з річки та їсти; та й підправилась на старості. Багато вона отак виносила риби з річки, а там ніхто й не помічає, бо дуже велика сила її наплодилась.
Один раз дізнавсь і старий рак від риби про те саме їхнє лихо, що люди думають випустити з річки воду. Хоч і старий він був той рак, а все-таки і йому не хотілось попасти до людей у руки, бо він давненько іще чув, що люди варять раків у киплячій воді та їдять і ласують ними ще дужче, ніж рибою. От він підліз і собі аж до берега, де стояла чапля, та й проситься, щоб вона однесла і його туди, де вона рибу носить. А чапля зроду не бачила раків, бо вони все сидять аж на самому дні, а тільки чула вона од людей, що вони дуже смачні.
– А хто ти такий? – питає чапля.
– Та я ж рак.
– Ну, якщо ти рак, так давай я тебе зараз однесу, бо я раків ще не носила, – каже чапля.
Узяла вона рака та й понесла. Принесла вона його аж на те місце, де щодня їла рибу. Побачив рак, що там валяється багато риб’ячих кісток, та й догадався, нащо чапля сюди рибу носить. Тільки хотіла чапля його клювати, а він ухопився обома клешнями за шию та й задавив її, а сам повернувся у річку та й розповів рибі геть-чисто все, як було.
Тоді тільки риба дізналася, яким великим ворогом була для неї ота стара чапля, і дуже дякувала ракові, що він її задавив.
? Назви героїв казки.
? Чому чапля живе біля річки чи болота?
? Прочитай прислів’я та поясни їхній зміст: «Спасибі за рибу, а за раки нема дяки», «Біда, раче, – вода кипить».
Лисичка-сестричка
Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить вона, біжить, коли ж ніч уже близько. Бачить лисичка хатку, заходить туди, вклонилася низенько та й каже:
– Добривечір, люди добрі!
– Доброго здоров’я!
– Пустіть переночувати!
– Ой, лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, ніде буде тобі відпочити.
– Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
Хазяї й кажуть:
– Добре, ночуй!
– А де ж я свою курочку подіну?
– Пусти її під піч.
Лисичка так і зробила. А вночі нишком устала, курочку з’їла й пір’ячко загребла.
Другого дня прокинулася раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала.
– Ой, де ж моя курочка?
– А під піччю.
– Я дивилася, там нема.
Сіла лисичка та й плаче:
– Тільки й було добра, що курочка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за курочку качечку!
Нема що робити – треба давати. Узяла лисичка качечку в мішок та й пішла. Біжить вона, біжить, аж застала її на дорозі ніч. Бачить вона хатку, заходить туди та й каже:
– Добривечір,