Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи
живуть, і хліб жують, і постолом добро возять.
? Вибери правильну відповідь.
1) Півник жив: з котиком; з курочкою.
2) Півник відповідав лисичці: «Тоток-тоток, не велів коток»; «Тоток-тоток, заходь, браток».
3) У лисички було: чотири дочки й три сини; чотири дочки й один син.
4) Лисичка пекла вдома: пиріжки; палянички.
Цап і баран
Були собі чоловік та жінка, мали вони цапа й барана.
От, було, цап побіжить на город по капусту – і баран туди, цап у сад – і баран за ним.
– Ох, жінко, – каже чоловік, – проженімо ми цих барана й цапа, а то за ними ні сад, ні город не вдержаться. А забирайтесь-но, цапе й баране, собі куди-небудь, щоб вас не було у мене в дворі.
Пішли вони. Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча голова.
– Бери, баране, голову, бо ти дужчий.
– Ох, бери, цапе, ти, бо ти сміливий.
Узяли голову та вкинули у торбу.
Ідуть та й ідуть, коли віддалік горить вогонь.
– Ходімо й ми туди, там переночуємо, щоб нас вовки не з’їли.
Приходять, аж то вовки кашу варять.
– А, здорові були, молодці!
– Здорові-здорові! Ще каша не кипить, а м’ясо буде з вас.
Ох, як там цап налякався, а баран давно вже труситься. Цап і придумав:
– А подай лишень, баране, оту вовчу голову!
Приніс баран.
– Та не цю, а подай більшу! – каже цап.
Баран знову тягне ту саму.
– Та давай ще більшу!
Ох, тут уже вовки злякалися. Стали вони думати-гадати, як би відтіля утекти.
От один із них і починає:
– Славна, братці, кумпанія, і каша гарно кипить, тільки нічим долить – піду я по воду.
Як пішов вовк по воду, то й не вернувся: «Хай вам абищо!»
Набридло другому його дожидати:
– Е, вражий син, пішов та й сидить, нічим каші долить.
Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів-сидів, а тоді й каже:
– Ось піду лишень я, так я їх прижену.
Як побіг, так і той радий, що втік.
Тоді цап до барана:
– Нумо скоріше хапатись, щоб нам кашу поїсти та звідси убратись.
Ох, як одумався один вовк:
– Е, щоб нам трьом цапа й барана боятися?! Ходімо, ми їх поїмо, вражих синів.
Прийшли, аж тих уже немає – побігли та й на дуба забрались.
Стали вовки гадати, як би їх наздогнати. Як стали йти, то й знайшли їх на дубі. Цап виліз аж на верх, а баран несміливий – так нижче.
– От лягай, – кажуть вовки закудланому вовкові, – ти старший, то й придумай, як нам їх добути.
Ліг вовк догори ногами й почав ворожити. Баран на гіллі сидить та так і дрижить весь. Як упаде, та просто на вовка!
Цап тут як закричить:
– А подай-но мені ворожбита!
Вовки як схопились, так аж пил по дорозі закурився.
А цап та баран безпечно пішли собі.
? Як кмітливість допомогла цапу та барану подужати вовків?
? Вибери акторів із своїх друзів,