від аналогічного відділення іншої клітки V-подібною годівницею для грубих кормів, яку влаштовують усередині клітки. Каркас годівниці обтягнутий сіткою з вічком 35 × 35 мм. На дверцятах кормового відділення кріплять металеві поїлку і годівницю, що самі перевертаються, для концентрованих кормів і сумішей.
Для вирощування молодняку в літній період застосовують групові клітки вольєрного типу завдовжки 170, завширшки 60 см. Утримують кроленят групами до 10 голів, площа підлоги на голову – 0,1–0,27 м2. Вольєр складається з металевого або дерев’яного каркасу, обтягнутого оцинкованою металевою сіткою з вічком 25 × 25 мм; сітка підлоги з вічком 18 х 18 мм. Довжина вигулу – 200 см, ширина – 100, і висота – 60 см.
Клітки обладнують рейковою знімною підлогою і маточниками (гніздовими ящиками) для основного стада самиць, знімною сітчастою підлогою для молодняку, навісними бункерними годівницями для гранульованого корму, яслами для сіна і трави та автопоїлками.
Маточники (гніздові ящики) поміщають усередину тих кліток, де не передбачені гніздові відділення. Їх виготовляють з фанери і дощок.
Повновікових кролиць і самців утримують в індивідуальних клітках з площею підлоги від 0,6 до 0,9 м2, для племінного молодняку – 0,17 м2, а для неплемінного – 0,12 м2 на голову.
Температура повітря в кролятниках для дорослих тварин і молодняку має бути взимку і в перехідний період 15–20 °C, влітку – не більше 25 °C, відносна вологість – 70 %. Для забезпечення вказаних параметрів мікроклімату в приміщенні влаштовують припливно-витяжну вентиляцію. Витяг з каналів гноєвидалення, розташованих під батареями кліток, і приплив свіжого підігрітого повітря взимку відбувається по повітропроводах, улітку – через вікна. Швидкість руху повітряного потоку на рівні клітин не повинна перевищувати 0,3 м/с. Рівень повітрообміну на 1 кг живої маси кролів повинен становити: взимку – 0,5 м3/год., в перехідний період – 1,5 м3/год., влітку – 4 м3/год. Тривалість світлового дня в кролятнику має бути в межах 16–18 год., інтенсивність освітлення для основного стада – 50–70 лк, для молодняку – 25 лк, світловий коефіцієнт 1:8–1:10. В осінньо-зимовий період облаштовується додаткове електроосвітлення.
Очищення, промивання, дезінфекцію кліток здійснюють після кожного циклу отримання і реалізації молодняку.
Глава 2
Захворювання свійських тварин
Захворювання великої рогатої худоби
Інфекційні захворювання великої рогатої худоби
Інфекційні захворювання викликають мікроорганізми (віруси, бактерії та грибки), які потрапляють до організму великої рогатої худоби різними шляхами: через пошкоджені зовнішні покриви (шкіру і слизові оболонки), травний тракт, або аліментарним шляхом (з кормом, питвом), через дихальні шляхи і т. п.
Характерні особливості інфекційних захворювань:
– передаються іншим тваринам,
– мають певну стадію розвитку,
– викликають специфічну реакцію організму (утворення антитіл)