Не допускають травмування слизових оболонок ротової порожнини. Пошкоджені ділянки обробляють дезінфекційними розчинами. Перед годуванням грубі колючі корми слід запарювати. Без лікування тварини видужують рідко.
Профілактика. Збудник гине при нагріванні до 70–80 °C протягом 5 хв, у 3 %-ому розчині формальдегіду – впродовж 5–7 хв. Низька температура сприяє виживанню актиноміцет протягом 1–2 років.
Етіологія. Гостра вірусна хвороба великої рогатої худоби та інших сільськогосподарських тварин, хутрових звірів, кішок, собак і гризунів (щурів, мишей), яка вражає центральну нервову систему, органи дихання; у в місці проникнення збудника виникають характерні розчухування. Збудником хвороби Ауєскі є вірус з родини Герпесвіруси, чутливих до ефіру, фенолу, ультрафіолетових променів, які, проте, мають виражену стійкість у зовнішньому середовищі, особливо при низьких температурах. Джерело інфекції – хворі тварини і вірусоносії. Зараження відбувається від хворих особин при їх спільному утриманні, а також через забруднені вірусом корми і повітря, рани і подряпини. Плід може заразитися від матері.
Клінічні прояви. У тварин після інкубаційного періоду, який триває від 1 до 15 діб, у місцях проникнення вірусу (головним чином це губи і кінцівки) з’являється сильний свербіж. Тварини труться цими місцями об навколишні предмети, розчісують і розгризають ділянки тіла, що зудять, аж до оголення кістки. Надалі з’являються збудження, судоми, гучні стогони, слинотеча і підвищене потовиділення, скрегіт зубами, іноді сліпота. Температура тіла залишається нормальною. Через 1–2 доби тварина гине.
Серед новонароджених гинуть практично 100 % хворих, у групах до 2-місячного віку – до 40 %, а у старших – 1–3 %.
Діагноз встановлюють на підставі клініко-епізоото-логічних даних і результатів лабораторного дослідження (біопроби).
Лікування. Як правило, не дає результату.
Профілактика. Для профілактики використовують вакцину, також необхідно виконувати загальні ветеринарно-санітарні заходи.
Етіологія. Хронічне захворювання тварин і людини, що характеризується абортами, затриманням посліду, запаленням слизової оболонки матки і, нерідко, ураженням суглобів. Збудник – бактерія бруцелла – малостійкий до дезінфікуючих засобів, проте, наприклад, кип’ятіння вбиває його моментально. Бруцелли залишаються життєздатними в ґрунті від декількох діб до 100 днів і більше, залежно від його вологості та інсоляції. Тварини, хворі на бруцельоз, виділяють збудника з молоком, з виділеннями з родових шляхів, при аборті, пологах, а також із сечею. Зараження відбувається через слизові оболонки травного тракту з кормом і водою, кон’юнктиву, слизові оболонки дихальних шляхів, піхви і шкіру. Людина може заразитися від хворих тварин. Інкубаційний період хвороби становить 2–3 тижні і більше. Бруцельоз протікає хронічно і в більшості випадків безсимптомно. Основна