й охороною здоров’я. Чемберлен – ганчірка й нікчема, – Черчилль ще раз ляснув долонею по столу, неначе ставлячи печатку на свій вердикт щодо особистісних якостей Чемберлена.
– Чемберлен тричі літав до Гітлера, – ввічливо заперечив Мензіс.
– Саме тому! – майже вигукнув Черчилль. Він напрочуд жваво для своєї комплекції схопився з крісла і навис над Мензісом, як гора. – Він літав просити миру. Принижувався перед цим знахабнілим німецьким єфрейтором! І принижував Британію! Shit! Damn! (Лайно! Чорт!) Але не розумів, що в нього був вибір не між війною і миром. У нього був вибір між війною й безчестям! Він вибрав безчестя, а тепер одержить ще й війну. Його уряду залишається – місяць, від сили два. Далі почнеться наша партія! І ми її мусимо виграти. Від результатів цієї великої гри залежить майбутнє Європи! Навіть усього світу! Так що, Мензісе, ваше завдання на найближчий час – укласти Сталіну в вуха, що Гітлер хоче його пошити в дурні. Йому повинні снитися німецькі танки на вулицях Москви!
Розділ 4
20 березня 1940, 4 год. 54 хв
Москва
Берія був злий на увесь світ. Тому що зірвався такий потрібний йому перепочинок. Річ у тім, що Берія завжди знаходився у своєму кабінеті в будівлі НКВС, або, як він любив говорити – у Конторі, до 2 – 3-ї години ночі, поки Хазяїн не поїде додому.
Нарком колись працював конторським службовцем і разом із ним до НКВС прийшло це слово – «контора». Слово прижилося серед співробітників (Берія цим дуже пишався).
Сидіти на своєму робочому місці, поки не поїде Хазяїн – то було неписане правило. Приїхати раніше від вождя, поїхати пізніше. Не тільки Берія – всі чиновники величезної країни – «от Москвы до самых до окраин, с южных гор до северных морей» – хронічно недосипали. Найвищі державні і партійні функціонери поряд із кабінетом мали кімнату для відпочинку, рангом нижчі ставили в кабінетах дивани, ті, кому диван був не дозволений по ранжиру, звикали спати за столом, поклавши голову на стосик течок «Справа №…». Поки Хазяїн у Кремлі, всі мають бути на місцях!
На відпочинок у Берії був привілей. З його кабінетом сусідували кімната з ліжком, ванна і навіть крихітна кухня. Кімнати для відпочинку були в кабінетах навіть не в усіх членів Політбюро. Утім, більшість із них, на відміну від Берії, мали службові квартири в Кремлі.
Учора Берії здалося, що нарешті видався перепочинок. Сталін поїхав на Ближню близько півночі. Берія помчав до своєї нової коханки – 25-річної красуні й акторки-початківки Тетяни Окуловської. І вони разом поїхали до майстерні скульптора Кернера. Це була така нова розвага, яку вигадав Берія. Звісно, вони, керівники радянської держави, не могли розслабитися в якомусь ресторані, де повно простої публіки. І тому Берія придумав нову забаву – пити з людьми мистецтва. Йому подобався богемний спосіб життя. Особливий кайф був пити у майстернях художників. Серед творів, що завтра мали прикрасити кращі музеї країни, відчуваючи запах свіжої фарби на полотнах. Спілкуватися з людьми,