заповнення таблиці. Проте і він увійшов до історії – командам не судилося довести гру до фінального свистка. За нічийного рахунку і украй грубої гри греки буквально напали на головного арбітра матчу Геру з Угорщини. Колотнеча, в якій взяли участь практично повні склади команд, перейшла на трибуни, де дві тисячі грецьких фанатів накинулися на сусідні сектори з австрійцями. Досить сильно постраждали також і малочисельні правоохоронці. Міжнародний конфлікт із цього приводу вирішили не роздувати, а гру, що не була вирішальною, не догравати, а залишити, як є. Це єдиний матч в історії чемпіонатів Європи, так і не дограний до кінця.
2 жовтня 1966, Гельсінки. Фінляндія – Австрія 0:0.
16 жовтня 1966 Салоніки. Греція – Фінляндія 2:1 (39ʹ Алексіадіс 1:0, 57ʹ Мюкіпяя 1:1, 86ʹ Алексіадіс 2:1).
10 травня 1967, Гельсінки. Фінляндія – Греція 1:1 (18ʹ Пелтонен 1:0, 39ʹ Чайтас 1:1).
11 червня 1967, Москва. СРСР – Австрія 4:3 (25ʹМалофєєв 1:0, 36ʹ Бишовець 2:0, 38ʹ Хоф 2:1, 43ʹ Численко 3:1, 54ʹ Вольни 3:2, 71ʹ Зібер 3:3, 80ʹ Стрєльцов 4:3).
16 липня 1967, Тбілісі. СРСР – Греція 4:0 (50ʹ Банішевський 1:0, 72 – пен. Сабо 2:0, 77ʹ Банішевський 3:0, 83ʹ Численко 4:0).
30 серпня 1967, Москва. СРСР – Фінляндія 2:0 (14ʹ Хурцилава 1:0, 80ʹ Численко 2:0).
6 вересня 1967, Турку. Фінляндія – СРСР 2:5 (2ʹ Сабо 0:1, 14ʹ Маслов 0:2, 18ʹ – пен. Пелтонен 1:2, 25ʹ Сир’яваара 2:2, 35ʹ Банішевський 2:3, 56ʹ – пен. Сабо 2:4, 63ʹ Малофєєв 2:5).
24 вересня 1967, Відень. Австрія – Фінляндія 2:1 (17ʹ Флюгель 1:0, 57ʹ Пелтонен 1:1, 81ʹГросам 2:1).
4 жовтня 1967, Афіни. Греція – Австрія 4:1 (27ʹ, 34ʹ – пен. Сидеріс 1:0, 2:0, 62).
15 жовтня 1967, Відень. Австрія – СРСР 1:0 (50ʹ Гросам 1:0).
31 жовтня 1967, Афіни. Греція – СРСР 0:1 (50ʹ Малофєєв 0:1).
5 листопада 1967, Відень. Австрія – Греція 1:1 (31ʹ Зібер 1:0, 71ʹ Сідеріс 1:1, матч зупинений на 83 хвилині).
Група 4. Розібралися на трьох
Як уже згадувалося, старт в розіграші Чемпіонату Європи 1968 року узяла 31 команда. В результаті жеребкування виявилось, що неповною буде саме група номер 4, де разом із записним аутсайдером Албанією повинні були вирішити свої питання одвічні фаворити європейського футболу – збірні Федеральної республіки Німеччина і Югославії.
На той далекий 1966 рік німці ще не були найтитулованішими в Європі, але піжонствували вже щосили. Розгромивши албанців вдома з хокейним рахунком 6:0 (покер на рахунку Гердта Мюллера), німці приїхали в Югославію «вирішити усі питання». І хоча вирішити не вийшло – юги, проявивши залізну дисципліну і просто перебігавши німецьку машину, були сильніші 1:0, – в домашньому матчі забили більше. Югослави, що трималися практично увесь матч, не витримали буквально 10 хвилин. Не збентежили німців і дві перемоги югославів над албанцями – гостьова 2:0 і домашня 4:0.
Бундестим їхала на матч в Тирану за путівкою в чвертьфінал. Їхала до
команди, що пропустила в трьох матчах 12 м’ячів і не забила жодного. Тренер німців Гельмут Шон навіть дозволив залишитися удома лідерам команди Зеппу Майеру, Францу Беккенбауеру, Гердту Мюллеру і Уве Зеелеру. Не в запасі