Ховайтесь! Як хто прийде, то ви пропали!
Дон Жуан
Як уже тепер,
з очей прекрасних погляди прийнявши,
ще не пропав, то де ж моя погибель?
Анна усмiхається, Долорес спускає чорний серпанок
собi на обличчя i одвертається.
Анна (махає на нього рукою)
Iдiть уже назад в свою домiвку!
Дон Жуан
Се тiльки рученька жiноча може
так легко посилати у могилу.
Долорес (знов обертається до дон Жуана)
Невже ви мешкаєте в сьому склепi?
Дон Жуан
Як вам сказати? Я тут мав прожити
сей день i нiч — менi не треба бiльше, —
та в сiм дворi штивнiша етикета,
нiж при дворi кастiльськiм, отже й там я
нездатен був додержать церемонiй,
то де вже тут!
Анна
Куди ж ви подастеся?
Дон Жуан
Я й сам iще не знаю.
Долорес
Дон Жуане, тут є тайник пiд церквою, сховайтесь.
Дон Жуан
Навряд чи веселiше там, нiж тут.
Долорес
Ви дбаєте все про веселiсть!
Дон Жуан
Чом же
про те не дбати?
Анна
Отже якби хто
на маскараду кликав вас — пiшли б ви?
Дон Жуан
З охотою пiшов би.
Анна
То прошу вас.
Сей вечiр в нашiм домi бал масковий,
у мого батька Пабло де Альварес,
остатнiй бал перед моїм весiллям.
Всi будуть замаскованi, крiм старших,
мене i нареченого мого.
Дон Жуан (до Долорес)
Ви будете на балi, сеньйорито?
Долорес
Ви бачите, сеньйоре, — я в жалобi.
(Вiдходить набiк).
Дон Жуан (до Анни)
А я жалоби не ношу нiколи
i з дякою запросини приймаю.
(Вклоняється).
Анна
Який костюм ваш буде?
Дон Жуан
Ще не знаю.
Анна
Се шкода. Я б хотiла вас пiзнати.
Дон Жуан
По голосу пiзнаєте.
Анна
Ви певнi,
що я ваш голос так запам'ятаю?
Дон Жуан
Так от пiзнаєте по сьому перснi.
(Показує персня на своєму мiзинцi).
Анна
Ви завжди носите його?
Дон Жуан
Так, завжди.
Анна
Ви дуже вiрний.
Дон Жуан
Так, я дуже вiрний.
Долорес