я прийшов до вашої господи,
хотiв спитати вас, в яке убрання
ви маєте вдягтись для сього балу.
Анна
У бiле. А навiщо вам се знати?
Командор
Дрiбниця. Так, маленьке мiркування.
Анна
Мене пiзнаєте у кожнiй сукнi,
бо маски я не наложу.
Командор
Се добре.
Менi було б неначе не до мислi,
щоб ви надiли маску.
Анна
А чому ж ви
про се не мовили нi слова досi?
Командор
Я волi вашої не хтiв стiсняти.
Долорес
Се чудно слухати, як наречений
боїться положить найменший примус
на ту, що хутко сам же вiн прив'яже
ще не такими путами до себе.
Командор
Не я її зв'яжу, а бог i право.
Не буду я вiльнiший, нiж вона.
Долорес
Чоловiки не часто так говорять,
а хоч говорять — хто з їх слово держить?
Командор
Тепер я не дивую, сеньйорито,
що ви не хтiли досi вийти замiж, —
без певностi не варто брати шлюбу.
Анна
Чи всi ж ту певнiсть мають?
Командор
Донно Анно,
коли б я знав, що ви мене не певнi,
або не певен був себе чи вас,
я б зараз повернув вам ваше слово,
поки не пiзно. Бо як буде дано
велику присягу…
Анна
Ох, се аж страшно!
Командор
То не любов, що присяги боїться.
Вам справдi страшно?
Анна
Нi, се я жартую.
(До Долорес).
Ну, я ж тобi казала — вiн гора!
Командор
Знов жарт якийсь? Веселi ви сьогоднi.
Анна
Чому ж менi веселою не бути,
коли я можу так на вас впевнятись,
як на камiнну гору! Адже правда?
Командор (подає Аннi руку, щоб вести її. Анна приймає)
Так, донно Анно. Я вам докажу,
що ви не помиляєтесь.
Iдуть. Долорес трохи позаду їх.
Анна (несподiвано голосно до Долорес)
А знаєш,
менi вiн здався кращим на портретi,
нiж так.
Долорес, ужахнувшись, мовчки дивиться на неї.
Командор
Хто?
Анна
Наречений Долорiти.
Командор
Хто ж вiн такий?
Анна
Се поки що секрет.
Та вiн сьогоднi буде в нас на балi.
Виходять всi троє.
Сганарель (слуга дон Жуана. Увiходить,