супутників знаходяться на орбітах навколо великих планет Сонячної системи. Деякі з них утворилися разом із центральними планетами та від самого початку є їхніми супутниками. Деякі, особливо маленькі супутники планет-гігантів, вважаються колишніми астероїдами, що були захоплені гравітаційним полем планети та виведені на навколопланетні орбіти.
Перші дві планети – Меркурій та Венера – не мають природних супутників. Третя планета Сонячної системи – наша рідна Земля – має один природний супутник: Місяць. Проте деякий час існували суперечки про можливе існування другого, досі не відкритого природного супутника Землі, що обертається навколо неї дуже витягнутою орбітою та рідко підходить досить близько, щоб його можна було спостерігати. Дослідження Місяця почалося практично відразу, коли був винайдений телескоп. Кратериста поверхня привертала і привертає увагу як учених, так і аматорів астрономії. Досить детальні дослідження місячної поверхні було проведено спочатку за допомогою автоматичних станцій, а потім під час серії місій «Аполлон», до яких входила і висадка людей на поверхню нашого природного супутника. Живий інтерес викликав та викликає Місяць з точки зору пошуку слідів присутності позапланетних форм життя на його поверхні, а також через численні незвичайні події, такі як спалахи, зміни кольорів різних деталей поверхні тощо (так звані короткотривалі місячні події). Деякі з цих феноменів тепер отримали надійні наукові пояснення.
У Сонячній системі найбільшим супутником планети є Ганімед – супутник Юпітера, один із галілеєвих супутників. Його діаметр дорівнює 5 262 кілометрам. Другим за розмірами є Титан – супутник Сатурна, що має у діаметрі 5150 кілометрів. Деякий час вважали навіть, що Титан більший за Ганімед. Третє місце в цьому рейтингу посідає Каллісто – ще один із галілеєвих супутників Юпітера. Як Ганімед, так і Каллісто більші за планету Меркурій, що має у діаметрі 4 878 кілометрів. Проте таким своїм статусом вони напевне зобов’язані товстій льодяній мантії, що вкриває їхні поверхні. Тверді ядра Ганімеда та Каллісто, як вважається, близькі за розмірами до двох внутрішніх галілеєвих супутників Юпітера – Іо (діаметр 3 630 кілометрів) та Європи (3 138 кілометрів).
Найбільші супутники планет Сонячної системи у порівнянні з Меркурієм
Найменшим супутником планети Сонячної системи є Деймос – супутник Марса. Вважається, що це «не рідний» супутник, а закручений із навколомарсіанського простору астероїд. Деймос має форму еліпсоїда з розмірами 15х12х11 кілометрів. Його ймовірний суперник – супутник Юпітера Леда, діаметр якої оцінюють у 10 кілометрів.
Супутник Сатурна Титан, укритий щільною атмосферою. Фото: Келвін Гамільтон
Наступна – і остання – планета земної групи Марс має два маленькі природні супутники Фобос і Деймос (що перекладається, як «страх» та «жах»). Вважається, що вони колись були астероїдами і не є «рідними» супутниками Червоної планети.
Юпітер, найбільша планета Сонячної системи, має найбільшу кількість