дивовижна магія цих місць. Вона в розкішних квітках диких орхідей, у веселих зграях барвистих папуг, у розмаїтті ніжних метеликів, вона дарує неповторні звуки й відчуття. А коли тонесенькі гілки куща десидіус укриваються великими квітами, під якими знемагає віття, все довкола радіє цьому таїнству. Головне – не пройти повз нього. У таких місцях на якийсь час стаєш піонером незвіданих світів, і сама природа допомагає відкривати незвіданий рай. Тропічний клімат острова пом’якшується північно-східними вітрами, кількість опадів коливається від 1500 до 5000 мм на рік залежно від висоти, а температура завжди тримається на рівні +25 – +27 °C. Головне – не потрапити до тропічного лісу під час ураганів.
Столиця Домініки – місто Розо
Узбережжя острова Домініка
Унікальний амазонський папуга, зображений на прапорі країни, – це дуже рідкісна істота, яку ще називають імператорським папугою. Він має фіолетове та зелене пір’я і мешкає високо в горах. Папугу жако зустріти простіше, і він теж зухвало-яскравий. На острові мешкають також кілька десятків видів метеликів, величезний жук-геркулес завдовжки 15 см, так звані «вогняні» мухи.
Мабуть, такою ж або, точніше, майже такою (все-таки люди побудували тут міста) Домініка була тисячі років тому. Вчені вважають, що перші поселення з’явилися на цьому острові у ІУ тисячолітті до н. е. Близько двох тисяч років тому на її просторах оселилися землероби араваки, яких у X!V ст. н. е. витіснили кариби. Вони нападали на різні острови і мали недобру славу, бо були канібалами. Домініка стала основною базою цих індіанців. Вони й не здогадувалися, що 3 листопада 1493 р. Христофор Колумб зі своєю командою приплив до їхнього острова (а це було в неділю). Тому Колумб вирішив назвати цей острів «Домініка», що в перекладі з латини означає «неділя». Щоправда, іспанські моряки тоді не висадилися на берег – чи то гавань не змогли знайти, чи то з карибами не хотіли зустрічатися. Індіанці і згодом тривалий час не давали «блідолицим» надто активно проявляти себе на цих землях. У 1632 р. французи все ж заснували тут поселення, але кариби його знищили. А потім острів поперемінно був то в руках французів, то англійців. Карибів ставало щодалі менше (адже у європейців була краща зброя), рабів із Африки – більше, і працювали вони на плантаціях цукрової тростини.
На початку ХІХ століття Домініка (за Віденською угодою) остаточно стала британською. Вона була однією з найбідніших колоній Туманного Альбіону. З 1833 р. Домініка входила до британського генерал-губернаторства Підвітряні острови, у 1958–1962 рр. – до підконтрольної англійській владі Вест-Індської федерації, а в 1967 р. отримала статус держави, асоційованої з Великою Британією. Незалежною республікою вона стала у 1978 р. (офіційна її назва – Співдружність Домініка). Першому уряду незалежної країни дістався не найкращий спадок. Населення, знесилене украй важким економічним становищем, розпочало страйки та численні заворушення. Британія відмовила