жорстокого військового режиму розпочалася партизанська війна. В кінці XX століття Гватемала все ще зазнавала репресій, геноциду з боку своїх правителів. У країні тривали політичні вбивства, було багато «зниклих безвісти», активно діяли так звані «ескадрони смерті», вся вона була корумпована. Громадянська війна тривала тридцять років. Лише в 1996 р. було домовлено про припинення воєнних дій, був підписаний мирний договір.
Багато біженців досі не наважилися повернутися на батьківщину. Однак Гватемала, попри все, є найбільш населеною країною Центральної Америки. На її території (108 899 км2) проживає понад 13 млн людей. Понад половину населення – нащадки народу майя. Вони зберегли мову своїх предків (точніше, багато індіанських діалектів) та їхні вірування. Проте нині вони не будують ні пірамід, ні обсерваторій. Вони думають, як вижити: плетуть корзини, виробляють старовинним способом тканини, прикраси. А головне місце в країні, разом із важливими постами, посідають метиси (потомки іспанців та індіанців), яких тут називають ладіно. Нині країна – член ООН, Організації американських держав та інших організацій.
Вулкан Атітлан
Більшість мешканців Гватемали є католиками. Християнство проникло і у свідомість індіанців, проте не витіснило звідти древні вірування предків. Усе це дивним чином сплелося і стало одним цілим. Образ Христа, який майя прийняли майже без вагань, тільки доповнив старі уявлення про сутність світу, а християнські святі дуже добре вписалися до сонму богів, яким поклонялися пращури.
Гватемала може пишатися не тільки колоритом мешканців та древніх міст, а й неймовірно красивими пейзажами. Її омиває Тихий океан, і вона має вихід до Карибського моря. На тихоокеанському узбережжі є прадавні ліси, а на березі моря росте чимало пальм. Індіанська назва «земля, де багато дерев» все ще є актуальною, хоча площі лісів безупинно скорочуються. Нині приблизно 60 % території країни вкриті ними. У Гватемалі росте чимало кипарисів, червоного дерева, орхідей, ліан. Є також дерево, що дає смолу чикле, яка використовується для виробництва жувальної гумки. На рівнині Петен, розташованій у північній частині Гватемали, можна потрапити до густого тропічного лісу – справжніх джунглів. А ліси, що вкривають центральне нагір’я, змінюються залежно від висоти. Напівлистопадні породи поступово змінюються дубами, потім соснами, а ще вище відкривають свою ніжну красу альпійські луки.
Немов 33 богатирі, височать у Гватемалі 33 вулкани з найвищим серед них вулканом Тахумулько (4217 м). Він є найвищою точкою всієї Центральної Америки. Ці «богатирі» поблажливо дозволили розкинутися коло підніжжя чистим-пречистим озерам, які так полюбляють прихильники екотуризму. Озеро Атітлан уже зажило слави одного з найкрасивіших у світі гірських озер. Гостям країни буде комфортно в досить м’якому тропічному кліматі (щоправда, погода дуже залежить від висоти), особливо в сухий сезон, коли дощі не заважають милуватися природним й архітектурним