Гондурас.
Перше поселення європейців було засновано в 1638 р. британськими моряками, чий корабель розбився поряд. Там же влаштувалися британські солдати та матроси після захоплення Ямайки в 1655 р. Поселенці спочатку займалися каперством (тобто грабували іспанські галери, що проходили поряд, з благословення Лондона), але потім перейшли на більш мирне заняття – заготівлю сандалового дерева, яке використовувалося для виробництва барвників і мало велике значення для вовнопрядильної промисловості в Європі. Втім, англо-іспанське суперництво за панування в Карибському басейні тривало, і британські поселенці дуже непокоїли іспанських монархів.
В історичних документах початку XVII століття є свідчення, що в цей час з Ямайки почали привозити рабів-негрів для роботи на лісозаготівлях. Непокоячись, аби не спровокувати напад іспанців, британський уряд не поспішав визнавати Беліз своєю колонією. Це дало змогу поселенцям установити власні закони і сформувати незалежний від Англії уряд. Вони жили за принципом самоврядування, заснованого на системі примітивної демократії, де роль вищого органу відігравали загальні збори. Королівська колоніальна система правління була введена в дію в 1781 р., виборні збори були замінені радою, що призначалася, на чолі з губернатором. Після поразки іспанців у баталії при затоці Святого Георгія в 1798 р. остаточно утвердився британський контроль над поселеннями.
На початку XIX століття Велика Британія спробувала встановити більш жорсткий адміністративний контроль над поселеннями в Белізі, вимагаючи, наприклад, під загрозою призупинення дії Національних зборів дотриматися вказівки британського уряду щодо відміни рабства. В1871 р. Британський Гондурас став колонією офіційно. Рабство було офіційно відмінено в 1838 р.
У минулому столітті під час економічної кризи 30-х років економіка колонії опинилася на порозі краху внаслідок різкого падіння у Великій Британії попиту на лісоматеріали. До нещасть, що були спричинені масовим безробіттям, додалися наслідки жахливого руйнівного урагану 1931 р. У 1934 р. країною прокотилася хвиля демонстрацій та виступів, що ознаменували початок руху за незалежність. Зважаючи на це, британська влада скасувала кримінальну відповідальність за порушення робітниками умов трудового контракту і легалізувала профспілки.
Хоча ще у 1961 р. Велика Британія говорила про свою готовність надати колонії незалежність, формальне проголошення незалежності Белізу відбулося тільки через двадцять років. Причиною цього стали домагання Гватемали, яка посилалася на права, нібито успадковані нею від Іспанії. У 1975 р. Гватемала навіть погрожувала ввести війська на територію Белізу. У відповідь Велика Британія направила в цей район свої сухопутні війська, воєнні кораблі та реактивні винищувачі. У 1980 р. ООН прийняла спеціальну резолюцію, що визнавала незалежність Белізу. Єдиною країною, що проголосувала проти резолюції, була Гватемала.
Першого червня 1973 р. назва країни була змінена з Британського Гондурасу на Беліз, а 21 вересня 1981 р. була офіційно