її на носії.
Знак – це елемент кінцевої множини відмінних один від одного елементів. Знак разом з його змістом називають символом.
Набір знаків, у якому визначений їх порядок, називається алфавітом. Існує багато алфавітів:
• кирилиця (А, Б, В, …)
• алфавіт десятеричних цифр (0, 1, 2, … 9) та ін.
Є набори знаків, для яких немає якогось загальноприйнятого порядку:
• знаки азбуки Брайля (для сліпих);
• китайські ідеограми;
• знаки генетичного коду.
Важливе значення мають набори, що складаються лише з двох знаків:
• пара знаків (+, -);
• пара знаків «точка», «тире» (., – );
• пара цифр (0, 1).
Запис музики – це теж кодування.
В обчислювальній техніці в наш час широко використовується двійкове кодування з алфавітом (0,1). Найбільш поширеними кодами є ASCII (American standard code for information interchange – американський стандартний код для обміну інформацією) і КОІ-8 (код обміну інформацією довжиною 8 біт).
Для підтримки російського алфавіту застосовують два головних варіанти таблиці кодування символів – кодову таблицю 866 для операційної системи MSDOS і кодову таблицю 1251 для операційної системи Windows. Російські букви в цих кодуваннях розташовані на зовсім різних позиціях.
У сучасних комп’ютерах використовується двійкова форма подання даних, що містить лише дві цифри – 0і 1. Така форма дозволяє створювати досить прості технічні пристрої для представлення (кодування) і розпізнавання (дешифровки) інформації. Двійкове кодування вибрали для того, щоб максимально спростити конструкцію декодуючої машини, адже дешифратор повинен уміти розрізнювати лише два стани (наприклад, 1 – у колі є струм, 0 – струму в колі немає). Через це двійкова система і знайшла таке широке застосування.
Перша, або «нижня», половина таблиці ASCII (коди 0-126) містить розділові знаки, арабські цифри, символи латинського алфавіту. ASCII таблиця є загальновживаною в усьому світі. У кожній країні використовується своя «верхня» половина таблиці (коди 127–255, або «розширені» ASCII-коди), у якій знаходяться букви національних алфавітів і спеціальні символи.
Скільки інформації в підручнику?
В основі вимірювання великих обсягів інформації лежить байт. Інформація, яка міститься в одному байті, звичайно достатня для подання однієї букви алфавіту або 2 десятеричних цифр. Більш великі одиниці інформації: кілобайт (1 Кбайт = 210 байт = 1024 байт), мегабайт (1 Мбайт = 1024 Кбайт = 220 байт = 1048576 байт), гігабайт (1 Гбайт = 1024 Мбайт = 230 байт = 1073741824 байт). Сучасні носії інформації мають ємність декілька сот гігабайт.
А чи багато інформації у підручнику? Для нас з вами, можливо, це питання не має однозначної відповіді. А ось для комп’ютера це буде конкретна величина. Іноді вона нам просто необхідна, скажімо, тоді, коли ми намагаємося «скачати» з Інтернету рідкісну книгу для приятеля, а в нас є тільки одна дискета. Ми знаємо кількість сторінок книги, але чи поміститься вона на дискеті? Щоб з’ясувати це, давайте розв’яжемо задачу.
Якщо людина