Міланським, змусив римлян узяти за сенатора одного чужинця, якого папа мусив щороку призначати в Рим, склав почесну умову з родом Вісконті, розгромив і полонив англійця Джона Гоквуда, який на чолі чотирьох тисяч англійців воював у Тоскані на боці гібеллінів. Папський трон посів Урбан V, і він завдяки таким успіхам задумав одвідати Італію та Рим, куди прибув також цісар Карл. Пробувши в Римі чотири місяці, Карл повернувся у своє царство, а папа – в Авіньйон. Після смерті Урбана папська влада перейшла до Григорія XI, але оскільки сконав також і кардинал Егідій, колишня колотнеча знову пішла по Італії, весь час спричинювана племенами, які об’єдналися проти роду Вісконті. Папа прислав до Італії нового легата на чолі з шістьма тисячами бретонців, а потім прибув до Італії і сам зі своїм двором і осів остаточно в Римі. Сталося це року 1376. Папство перебувало у Франції сімдесят один рік. Незабаром по тому останній папа помер, і натомість обрано Урбана VI. Одначе десять кардиналів вважали це обрання незаконним, зібралися у Фонді й проголосили папою Климента VII. Тоді ж таки генуезці, які жили вже роки під зверхністю роду Вісконті, збунтувалися, і між ними та венеційцями через острів Тенедос виникли запеклі сутички, в яких брала участь на тому чи на тому боці ціла Італія. Тоді ж таки уперше застосовано гармати – нову зброю, винайдену німцями. Хоча спершу гору брали генуезці, які кілька місяців облягали Венецію, успіх випав на долю венеційців, і замирення відбулося 1381 року заходами верховного понтифіка.
XXXIII
У Церкві, як ми вже згадували, сталася схизма. Цариця Джованна тягла руку за папою-схизматиком, через що Урбан закликав Карла, дука Дураццо, нащадка неаполітанських королів, заявити свої права на Неаполь; Карл і сів там на троні, а цариця мусила рятуватися втечею до Франції. Французький король, обурений цим неподобством, послав до Італії Людовіка Анжуйського, щоб повернути цариці трон у Неаполі, вигнав Урбана з Рима і посадив там антипапу. Проте Людовік ще на початку цього походу сконав, його люди порозбрідалися і поверталися до Франції. Тоді папа прибув до Неаполя й ув’язнив там дев’ять кардиналів, прихильників Франції та антипапи. Потім він затаїв злобу на короля, який відмовився посадити одного його небожа державцем Капуї, але вдав, ніби не вельми зважає на цю відмову, і попросив короля поступитися йому для проживання містом Ночерою. Там він поставив фортеці й заходився лаштуватися до війни, щоб забрати у короля його панство. Але король узяв в облогу Ночеру, і папа мусив тікати в Геную, де він і розправився з ув’язненими кардиналами. Звідти він повернувся до Рима, де посадив двадцять нових кардиналів, щоб додати пишноти своєму двору. Тоді ж таки Карл, король Неаполітанський, вирушив до Угорщини, де його обрано царем; трохи перегодом він там помер, залишивши в Неаполі свою дружину з двома діточками, Владиславом та Джованною. Під цей час Джан Галеаццо Вісконті убив свого дядька Бернабо і перебрав на себе всю владу у Мілані. Але навіть усієї Ломбардії йому виявилося мало, він