де? З чим? Я нічого не маю. Хіба ти не розумієш? – сказавши це, він помовчав, і коли вона нічого не відказала, вів далі: – Я просто намагаюся реалістично дивитися на речі. Ми тут про твоє життя говоримо. І… Я більше не можу бути його частиною.
– Ти що таке кажеш?
– Я намагаюся сказати, що твої батьки мають рацію.
– Ти не можеш насправді так думати!
Голос її звучав майже перелякано. Він дуже хотів обійняти її просто зараз, та навмисне зробив крок назад.
– Іди додому.
Вона потяглася до нього:
– Довсоне!..
– Ні! – відрубав він, різко відступаючи назад. – Ти не слухаєш. Це кінець, ясно? Ми спробували, в нас не вийшло. Життя іде.
Вона зблідла, обличчя її стало схоже на парафінову маску без жодних ознак життя.
– То це кінець?
Замість того, щоб відповісти, він змусив себе відвернутися й отак піти до гаража. Він знав, що одного погляду на неї буде достатньо, аби передумати, та вчинити так із нею він просто не міг. Він ніколи так із нею не вчинить. Він схилився над відкритим капотом фастбека, щоби вона не побачила, як по його щоках течуть сльози.
Коли Аманда нарешті пішла, Довсон безсило сповз на вкриту іржою підлогу гаража поряд з автом і так просидів декілька годин, аж поки Так не вийшов до нього й не сів поряд. Старий довго не промовляв ані слова. Зрештою він сказав:
– То ти все-таки попрощався із нею.
– Я мусив так вчинити, – ледве промовив Довсон.
– Ага, – кивнув Так. – Це я теж почув.
Сонце входило в зеніт, безжально випалюючи навколишнє безвітря, перетворюючи світ на мертву пустку.
– Я правильно вчинив?
Так поліз до кишені, витяг пачку «Кемелу» й вибив звідти сигарету, відтягуючи момент відповіді.
– Цього я не знаю. Ви з нею були, наче зачаровані, і з цим важко сперечатися. А такі чари непросто забути.
Так поплескав Довсона по спині й підвівся іти. За весь час знайомства з ним це була чи не найдовша фраза, яку він дозволив собі щодо них. Коли він пішов, Довсон перевів погляд на випалене сонцем подвір’я, і сльози потекли знов. Він розумів, що Аманда назавжди лишиться найліпшою його частиною, частиною, яку він тільки-но почав віднаходити і яку завжди прагнутиме віднайти.
Він не знав, що ніколи більше не побачить і не почує її. Наступного тижня Аманда перебралася до гуртожитку Університету Дюка, а місяць потому Довсона заарештували.
Він провів наступні чотири роки за ґратами.
2
Аманда вийшла з машини й окинула поглядом хижку на околиці Орієнтала, яку Так звав домівкою. Після трьох годин поспіль за кермом витягнутися на весь зріст було приємно. Напруження в шиї та плечах ще лишалося, нагадуючи про вранішню суперечку із Френком. Він не розумів, чому вона так прагне побувати на похороні, і зараз, ретроспективно переглядаючи свої аргументи, вона розуміла його здивування. За майже двадцять років подружнього життя вона жодного разу не згадала про Така Гостетлера. І якби вони з Френком на хвилинку помінялися ролями, вона, вірогідно, теж була би засмучена.
Та