Етнологія для народу. Свята, традиціі, звичаі, обряди, прикмети, вірування українців
й у такий спосіб: кидали через хату чоботи – куди впаде чобіт носаком, туди дівчина заміж вийде. Знімали взуття з лівої ноги й від столу почергово міряли долівку до порога: чий чобіт першим стане на нього, та першою вийде заміж. Також ішли в курник, ловили півня та курку, зв’язували хвостами, а потім відпускали й дивилися, хто кого перетягне: якщо курка, то головою в сім’ї буде жінка, якщо півень, то чоловік. Клали на стіл різні речі (сокиру, чарку, ножиці, цвяхи, тріски, скло, шкіру), потім із зав’язаними очима почергово підходили до столу, і якої речі вперше торкалася рука, таким ремеслом мав володіти майбутній чоловік. Наприклад, якщо дівчина візьме цвях – чоловік буде теслярем, тріску – теслею, скло – склярем, шкіру – шевцем тощо.
Отже, дівочі ворожіння були різноплановими та спрямованими на те, щоб якомога більше дізнатися про майбутнього чоловіка. Вони не несли ніякої суспільної загрози, а, навпаки, мали на меті планування та вибір шлюбного партнера, тому ці магічні практики були легальними та стали невід’ємною складовою традицій українців.
Окремо варто розглянути любовну магію, до якої могли вдаватися як хлопці, так і дівчата.
Свати. М. Пимоненко
Додому. М. Пимоненко
По воду. М. Пимоненко
Любовна магія, що мала на меті причарувати / приворожити, могла бути спрямована як на певну статеву групу («щоб хлопці сватали / щоб дівчата любили»), так і на конкретну особу (найчастіше у разі нерозділеного кохання).
Потрібно підкреслити, що в магії, зокрема й любовній, важливу роль відігравали «особливі слова» – замовляння. Аналізуючи групу східнослов’янських замовлянь, дослідники помітити, що пристрасть, яку насилають на бажану особу, загалом виступає як надлюдська сила, що несе зло, бо бажаний об’єкт має перестати цікавитись усім, що його оточує, не їсти, не спати, перебувати в пекельних душевних муках та стражданнях доти, доки не буде разом з особою, яка «замовила» такі почуття.
Проте важливо підкреслити, що порівняно з російськими та білоруськими українські любовні замовляння малочисельні, невеликі за обсягом та складаються з однотипних формул. Окрім того, вони не є такими агресивними, як російські. Наведемо приклад:
Человече Єгнате,
Є у тебе три брати,
Три зорници, три сестрици:
Одна – Припекуха,
Друга – Привертуха,
Третя – Пригортуха,
Припечи, приверни, пригорни
Івана до Мар’ї.
Як розбиваюцца коні за овсом,
Пани за золотом,
А люде за водою.
А мой чоловек – за мною.
Не спєвав, не з’їдав,
Ніде у светі не забивав.
Ні у охоте, ні у роботе,
Ні у телє, ні у делє.
Найбільш агресивне любовне замовляння з українських теренів, яке мені вдалося віднайти, таке:
Шоб не йшов ногами,
Шоб летів крилами,
Ліс ломав.
На