навичок. Очікувалося, що Інститут відзвітує про кілька прийнятних команд із чотирьох пар.
Але не знайшлося жодної. Основними необхідними професіями були: астронавт, лікар, кухар, машиніст, капітан корабля, спеціаліст із семантики, хімічний інженер, інженер з електроніки, фізик, геолог, біохімік, біолог, атомний інженер, фотограф, гідропоніст, ракетний інженер. Кожен зі членів команди мав володіти більше ніж одним вмінням, або мати змогу опанувати додаткові навички у вказаний термін. Існували сотні можливих комбінацій з восьми осіб з такими вміннями; знайшли й три варіанти із чотирьох пар, які їх теж мали, до того ж вони були здоровими та освіченими. Проте у всіх трьох випадках спеціалісти з групової динаміки, які оцінювали темпераменти на сумісність, з жахом хапалися за голову.
Головний підрядник висловив пропозицію знизити показник якості сумісності; Інститут холодно запропонував повернути символічну винагороду в один долар. Тим часом програміст, чиє ім’я не записали, за допомогою машин полювала на команди з трьох пар. Вона знайшла кілька десятків сумісних комбінацій, кожна з яких визначалась своїм набором характеристик, необхідних, щоб доповнити команду. Тим часом машини перевіряли інформацію, що змінилась через смерть, відмову, появу нових добровольців і так далі.
Капітан Майкл Брент, магістр природничих наук, командор з визначення та виявлення в запасі, пілот (із необмеженою ліцензією) та у свої тридцять – ветеран польотів на Місяць, напевно мав в Інституті свою людину, яка шукала для нього самотніх жінок-добровольців, що могли б (разом з ним) доповнити команду. А потім поєднала його ім’я зі знайденими, щоб за допомогою машин перевірити, чи будуть такі комбінації прийнятними. Це могло б пояснити його переліт до Австралії та пропозицію руки й серця доктору Вініфред Коберн – спеціалісту з семантики, старій діві з кобилячим обличчям, старшій за нього на дев’ять років. Архіви Карлсбаду зображали її з гарним почуттям гумору, але недостатньо привабливою.
Або ж Брент діяв без внутрішньої інформації; він керувався винятково притаманною йому інтуїтивною сміливістю, необхідною керівнику досліджень. У будь-якому разі вогники заблимали, перфокарти вискочили – і нову команду для «Посланниці» було укомплектовано:
– капітан Майкл Брент – основний пілот, астронавт, запасний кухар, запасний фотограф, ракетний інженер;
– доктор Вініфред Коберн Брент – сорок один рік, спеціаліст із семантики, медсестра-практик, офіцер у запасі, історик;
– містер Френсіс Ікс Сіні – двадцять вісім років, адміністративний офіцер, другий пілот, астронавт, астрофізик, фотограф;
– доктор Ольга Ковалик Сіні – двадцять дев’ять років, кухар, біохімік, гідропонік;
– доктор Вард Сміт – сорок п’ять років, хірург, біолог;
– доктор Мері Джейн Лайл Сміт – двадцять шість років, атомний інженер, технік з електроніки та живлення;
– містер Сергій Римський – тридцять п’ять років, інженер