чому ти тягнеш кота за хвіст? Впусти її. – І Гаршоу відкинувся на спинку крісла. – Починай, – сказав він. – Зйомка у місті, у кадрі двоє людей у кімнаті. На прямому стільці сидить коп. Він без головного убору, комір розстебнутий, обличчя вкрите потом. Ми бачимо лише спину іншої постаті, що стоїть між нами та копом. Ця людина піднімає руку і відводить її назад, майже за межі кадру. Вона б’є копа з важким, глухим звуком… – Гаршоу підняв очі і сказав: – Пізніше продовжимо звідси.
Автомобіль скочувався з пагорба до будинку. За кермом була Джилл; поруч з нею сидів молодик. Коли авто зупинилося біля Гаршоу, чоловік одразу ж вистрибнув, наче зрадів можливості опинитися якнайдалі від її вмісту.
– Ось вона, Джубале.
– Я бачу. Доброго ранку, дівчинко. Ларрі, де цей труп?
– На задньому сидінні, бос. Під ковдрою.
– Але це не труп, – запротестувала Джилл. – Це… Бен говорив, що ви… Я хочу сказати… – Вона втратила самоконтроль і розридалась.
– Годі, моя люба, – м’яко сказав Гаршоу. – Дуже мало трупів цього варті. Дорказ, Міріам, попіклуйтесь про неї. Дайте їй води та вмийте.
Він глянув на заднє сидіння, почав піднімати ковдру. Джилл відкинула руку Міріам, яку та їй подала, і різко сказала:
– Ви маєте вислухати! Він не мертвий. Щонайменше, я на це сподіваюсь. Він… о Боже! – Вона знову заплакала. – Я така брудна… і така налякана!
– На вигляд труп, – задумливо промовив Гаршоу. – Мушу визнати, що температура тіла така ж, як і температура повітря. Оціпеніння не типове. Як давно він помер?
– Але він не помер! Можете витяги його звідти? Поки я довезла його сюди… Це було жахливо.
– Звісно. Ларрі, дай мені руку. Ларрі, та ти аж позеленів. Якщо тебе знудить, сам і прибиратимеш.
Вони витягли Валентина Майкла Сміта з заднього сидіння і поклали на траву біля басейну. Тіло досі залишалось негнучким і скрученим. Без нагадування Дорказ принесла стетоскоп лікаря Гаршоу; вона встановила його поряд зі Смітом, ввімкнула й підвищила напругу.
Гаршоу вставив заглушки у вуха й прислухався до його серцебиття.
– Боюсь, ви помиляєтесь, – м’яко сказав він Джилл, – я не зможу йому допомогти. Хто він?
Джилл зітхнула. Її обличчя нічого не відображало, і вона втомлено відповіла:
– Він був Людиною з Марса. Я так старалася.
– Ви впевнені, що це Людина з Марса?
– Так. Бен… Бен Кекстон сказав, що ви один з тих, до кого можна звернутися.
– Бен Кекстон, так? Я високо ціную впевн… тихо! – Гаршоу підняв руку, вимагаючи, щоб всі замовкли, а сам хмурився і слухав. Спершу він виглядав загнаним у кут; потім на його обличчі вибухнуло здивування. – Серцебиття! Не зійти мені з цього місця. Дорказ, нагору! Клініка – третя шухляда знизу у замкненій частині холодильника; пароль – «солодкі сни». Принеси всю шухляду і візьми кубик гіпосульфіту зі стерилізатора.
– Зараз!
– Лікарю, не треба стимуляторів!
Гаршоу повернувся до Джилл.
– Що?
– Вибачте, сер… Я просто медсестра… але цей випадок відрізняється. Я знаю.
– М-м-м…