сонячного випромінювання на радіаційних поясах Землі. Капітана зацікавив п’яний спів росіян, які працювали на морській буровій платформі. Він повторював кожен четвертий-п’ятий рядок і казав: «Дайте хвилиночку, і я назву вам цю пісню».
Перших трьох зловлених акул з’їла якась більша, полишавши самі голови. Чон До знайшов якусь жінку в Джакарті, що на коротких хвилях читала англійською сонети, і переказував їх; тим часом капітан з помічниками гадали, якого ж розміру була паща тієї акули, і дивилися крізь порожні голови, що лишилися на гачках. Чон До знайшов рибалкам розмову двох чоловіків з невідомих країн, які разом намагалися розв’язати математичну задачу по аматорському радіо, але перекласти їхню бесіду було дуже складно. Якийсь час Чон До просто дивився на північ, потім змусив себе не робити цього. Вони слухали літаки й судна, наслухали якісь дивні відлуння з-за вигину земної кулі. Чон До спробував пояснити, що таке, наприклад, служба FedEx, і рибалки стали сперечатися, чи правда можна переслати посилку в будь-яку точку Землі за двадцять чотири години.
Другий помічник усе питав про оголену веслувальницю.
– Мабуть, у неї зараз соски, як бурульки, – уявляв він. – А ляжки всі білі й у гусячій шкірі.
– До світанку ми її не почуємо, – сказав Чон До. – А до того немає чого обговорювати.
Машиніст припустив:
– Ото, мабуть, здорові в неї американські ноги!
– У веслярів сильна спина, – відзначив перший помічник. – Певно, вона може скумбрію навпіл голими руками розірвати.
– Хай вона мене навпіл рве, – зауважив другий помічник. – Почекайте, вона дізнається, що я герой, я стану послом, і ми могли б укласти мир!
Капітан сказав:
– Ага, жди, вона побачить, що тобі подобаються жіночі черевики.
– Зате в неї, певне, чоловічі, – докинув стерновий.
– Зовні холодна, усередині гаряча… – вів далі другий помічник. – А то як же ще?
Чон До розвернувся до нього:
– Чи не закрив би ти рота, га?
Раптом радіо на палубі перестало бути новиною. Воно звучало, але команда працювала мовчки, було чути тільки лебідку, хлопання черевних плавців і ножі. Перший помічник перевернув акулу горічерева, щоб зрізати анальний плавець, коли раптом під ним відкрився отвір і звідти вилетів цілий виводок акулят, слизьких, укритих жовтком, більшість із них іще дихала в оболонках яєць. Капітан поспихав їх у море й оголосив перерву. Акулята не занурювались у воду, а лежали на поверхні, пливли разом із судном, і їхні ще не сформовані очі нерівно випирали з-під шкіри.
Рибалки курили «Консоль»[15] і, сидячи на люках, відчували вітер на обличчі. Вони ніколи не дивилися в бік Північної Кореї в такі моменти: завжди на схід, у бік Японії, а то й далі – у нескінченний Тихий океан.
Попри всю напругу до Чона прийшло таке відчуття, яке не раз бувало в дитинстві, після роботи на полях сиротинця чи десь на заводі, куди їх водили. Таке він відчував, коли важко працював зі своєю групою