кепкували з нього, пригадуючи, як він повівся зі своїми кіньми. Коли судно пристало до берега, коні стояли на тому самому місці, де Йоун їх залишив. Усі з цікавістю дивилися на них – коні виглядали так, ніби всю зиму їх годували добірним вівсом. Разом із ними стояв гарний вороний кінь під в’ючним сідлом. Супутники Йоуна сторопіли, вважаючи його за всемогутнього чаклуна.
А Йоун спокійнісінько нав’ючив рибу на коней і вирушив додому. Слід сказати, що на вороного він нав’ючив стільки ж, скільки на двох своїх. Так він приїхав до печери, де жила велетка. Вона привітно зустріла Йоуна, він віддав їй рибу й гостював у неї кілька днів.
Скеса повідала Йоунові, що чекає його попереду:
– Ти проживеш усе життя на батьківському хуторі, і тобі в усьому буде щастити, – сказала скеса. – І цього літа ти одружишся.
Потім вона відвела Йоуна в бічну печеру, там стояли дві скрині з усякими коштовностями. Скрині ці разом із вороним конем скеса подарувала Йоунові.
– Вороний кінь довезе тебе до самого дому, – сказала скеса.
Вони розпрощалися друзями. Збулися її передбачення щодо його одруження – на початку літа він оженився з дочкою селянина зі свого ж приходу. З того часу Йоун довго й щасливо жив на землі своїх предків, він був дуже багатий, йому завжди щастило, і люди шанували його.
Королівський син Асмунд і його сестра Сігні
Ісландська казка
Правив у давні часи в одній країні король. Він був одружений, і мали вони з дружиною двох дітей – сина і дочку. Сина звали Асмунд, а дочку – Сігні. Люди не пригадували, щоб колись були королівські діти кращі за них. Асмунд і Сігні виросли, оточені турботою свого батька, і були добрі й розумні. Вони вивчили всі мистецтва, які належало знати принцам і принцесам.
Король подарував своєму синові Асмунду два могутніх дуби, що росли в лісі, сплівшись гілками. Для забави дітей він видовбав їх і всередині облаштував кімнати. Сігні приходила до Асмунда в ліс і милувалася дубами. Їй теж хотілося володіти ними разом із братом. Щедрий брат дозволив їй це, і принцеса принесла в потаємні дубові кімнати різні коштовності, якими обдаровувала її мати.
Одного разу їхній батько вирушив у похід, а королева через якийсь час захворіла й померла. Тоді брат і сестра пішли в ліс й оселилися в дубах. У них були з собою запаси на цілий рік.
А в іншій країні жив королевич Хрінг. Він почув про красу Сігні й вирішив просити її руки. Були відправлені подарунки для принцеси й усієї королівської родини. Деякий час по тому королевич сів на корабель і з попутним вітром приплив у ту країну, де жила Сігні.
Не встиг іще корабель Хрінга причалити, а на березі його вже зустрічала надзвичайно вродлива дівчина. Хрінг запитав, хто вона така, і дівчина відповіла, що вона королівська дочка Сігні.
– Я отримала твоє послання й згодна стати тобі дружиною, – промовила вона.
Королевич не міг прийти до тями від радості й хотів іти з нею до короля, але Сігні сказала, що її батько у військовому поході, а матінки вже немає на світі.