робітниця, 20 років.
Петро, шофер, 25 років.
Баба Степанида, свекруха Марини, 80 років.
Хор, який діє тільки в місячному інтермеццо, розділений на дві половини: чоловічу і жіночу.
Пролог
Марина йде з букетом сон-трави до машини, де її вже очікує Іван Іванович Савицький. Його машина поблизу. Марина займає позицію, з якої важко було б її зрушити кількома натівськими бригадами, а все ж Іван Іванович Савицький наступає.
Марино Іванівно, сто разів перепрошую…
Досить одного разу. В чому справа?
Справа в тому, Марино Іванівно,
Що гіршої справи бути не може!
Я розумію, ваша втеча із Києва,
Намагання сховатись у волинську майстерню,
І тут – на тобі! – остогидлий Савицький
Стовбичить надовбом на дорозі!
Справа в тому, Марино Іванівно…
Який ви нудний, Савицький! Що сталось
У Києві, чом ви такий захеканий?
І чом так довго-довго про таке коротке?
Я ще не приїхав – ви вже встигли образити.
Та сталось не в Києві – сталося тут.
І треба ж було! Я ж таки наполягав:
Не ставте її, нещасної, при дорозі
На випробу всяким п’янчугам шоферам,
Поставте її на горбі над лісами —
Для першокурсника рішення елементарне!
Хіба ж мені зрушить було Турчина,
А з Турчином і Марину Турчин —
Над розвилкою тільки ставити – й годі!
От і маєте – взяла вас розвилка на вила
І мене з вами, грішного. Та вам байдужісінько!
Відшмагати б вас сон-травою!
Кажіть негайно – і членороздільно…
Збито нашу Мавку, Марино Іванівно!
Савицький, ви не того…
Як – збито Мавку?.. Хіба її можна збити?
Можливо, Марино Іванівно, бульдозером, танком,
БелАЗом, можливо, – людство вигадливе.
Зачепити плечем її біле рамено —
І Мавка в болоті білим череп’ям
Кличе на поміч, про допомогу волає…
Скільки ж туди, до урочища Вовчого?
Десяток із гаком. Поїхали?!
І треба ж до всього ще й Мавку!
Звідки дізнались ви, Іване Івановичу?
Хазяїн подзвонив у Спілку.
До вас подзвонив… Вас попередити…
Дзвоник його навздогінці за вами летить —
Звати його Іван Іванович Савицький…
Облиште виглуплюватись, Іване. За віщо
Все так на мене за кілька цих літ навіжених:
Смерть чоловіка, смерть матері… Смерть Мавки!
Доле, чи можеш ти зупинитись на хвилю?
Навіщо такий божевільний розбіг?
Центрифуга життя, яка ж вона немилосердна —
За