всупереч правилам, але традиції треба підтримувати.
Знову запала мовчанка.
– Які традиції? – спитала Конні.
– Традиції Англії!
– Так, – спроквола промовила вона.
– Тому потрібно мати сина; коли ти один, ти – лише ланка у ланцюгу, – сказав він.
Конні не вабили ланцюги, але вона не відказала нічого. Вона подумала про дивну абстрактність його мрії – мати сина.
– Мені шкода, що нам не можна мати сина, – сказала вона.
Він твердо подивився на неї своїми блідо-блакитними очима.
– Це була б загалом гарна річ, якби ти народила дитину від іншого чоловіка, – сказав він. – Якщо ми її виростимо в Рагбі, вона належатиме нам і цій землі. Я не дуже вірю в батьківство. Якщо ми поставимо на ноги дитину, вона буде нашою власною, і вона продовжить рід. Тобі не здається, що варто поміркувати над цим?
Конні нарешті подивилася на нього. Дитина, її дитина була для нього просто «вона». «Вона»… «вона»… «вона»!..
– А як же з тим іншим чоловіком? – спитала вона.
– А хіба це так важливо? Хіба ці речі справді так глибоко нас зачіпають? Ти мала коханця в Німеччині… і що далі? Та нічого. Мені здається, ці акти та короткі зв’язки важать дуже небагато. Вони минають, і де вони потім? Де торішній сніг?.. Тільки те, що триває протягом життя, чогось варте. Моє власне життя є значущим для мене у своєму існуванні й розвиткові. А що значить якась випадковість? А особливо випадкові сексуальні зв’язки? Якщо люди не роздмухують це до сміховинних розмірів, вони минають, немов парування у птахів. І так і повинно бути. Яке це має значення? Важливою є лише та єдність, що триває все життя. Це значить – жити поруч з людиною день у день, а не переспати раз або двічі. Ми з тобою – подружжя, і байдуже, що б не сталося з нами, – ми звикли один до одного. А звичка, на мій погляд, є змістовнішою за будь-який випадковий сексуальний досвід. Поступова, неспішна, тривка звичка… ось завдяки чому ми живемо, а не завдяки якимось випадковим корчам. Потроху, живучи разом, двоє людей утворюють своєрідний союз, тонко відчувають одне одного. Оце – справжній секрет шлюбу, а не секс, у всякому разі, не проста функція сексу. Ти і я поєднались у шлюбі. Якщо ми стоїмо за це, ми повинні сприймати ці сексуальні питання так, як сприймаємо, наприклад, візит до зубного лікаря; оскільки доля поставила нам тут шах і мат.
Конні сиділа й слухала його дещо здивовано – і навіть перелякано. Вона не знала, чи має він рацію. Був Майкліс, якого вона кохала, – так вона казала сама собі. Але її кохання було лише втечею від шлюбу з Кліффордом, від їхньої тривкої, повільної звички до близькості, що формувалася роками страждань і терпіння. Напевне, людській душі потрібні отакі прогулянки назовні, її не можна цього позбавити. Але суть кожної прогулянки в тому, що ти знову повертаєшся додому.
– І тобі все одно, від якого чоловіка я матиму дитину? – спитала вона.
– Чому ж, Конні, я довіряю твоєму природному інстинктові, твоїй гідності й здатності вибирати. Ти просто не дозволиш якомусь негідникові доторкнутись до тебе.
Конні