Звір. Наталія Хаммоуда

був і Семен…

      На двадцятому році життя зустрів Василь дівчину Олюньку. Зустрів, це так до слова сказано, а насправді спіткнувшись на камені розпростерся посеред дороги прямісінько Олюнці під ноги. Дівчина допомогла йому піднятися, обтрусила від землі його одежу, подала в руки палицю, але самого далі йти не відпустила. Допровадила аж до самої хати. Йшли довгенько, але ні вона, ні він розмови не завели. Оля тільки тісно стискала Василеві руку, а перед кожною ямкою зупинялась, брала його за обидві руки і вела, як мати веде малу дитину, що тільки-но робить перші кроки, боячись, що дитина впаде. На кладці, бо жив Василь за річкою, Оля обіймила хлопця за талію, і обережно ступала з ним крок у крок, щоб не дай Боже не впав у воду.