похитав головою і розсміявся.
– Чесно кажучи, я й сам не знаю чому. Мені навіть хочеться, щоб це було не так. Але можеш повірити мені на слово, що це саме так. Ніколи й нікому не кажи про це ані слова, окрім своєї матері. І не кажи їй, що ми про це з тобою говорили.
– Гаразд, отче, не скажу.
Виходить, бути дорослою жінкою та матір’ю – це до біса важко: скільки практичних міркувань потрібно тримати в голові!
– Меґґі, йди додому і скажи матері, що у тебе почалися крововиливи. Попроси її показати тобі, що в таких випадках треба робити.
– А у мами теж трапляються крововиливи?
– Вони трапляються у кожної здорової жінки. Але під час вагітності вони припиняться і почнуться знову лише після того, як народиться немовля. Саме завдяки припиненню менструацій жінки й дізнаються, що вони вагітні.
– А чому вони припиняються під час вагітності?
– Не знаю. Справді не знаю. Вибач, Меґґі.
– А чому кров виходить із моїх сідниць, отче?
Він досадливо витріщився на ангела, який відповів йому умиротвореним поглядом, анітрохи не переймаючись жіночими проблемами. Отець Ральф потрапив у делікатне становище. Дивно: чому Меґґі так наполегливо намагається про все дізнатися, адже зазвичай вона така стримана! Однак він усвідомлював, що тепер став для дівчинки джерелом знань того, про що вона не зможе прочитати в книжках, він не міг виявляти перед нею ані найменшої ознаки ніяковості. Бо добре її знав. Інакше вона замкнеться в собі й більше ніколи й нічого в нього не спитає.
Тому священик спокійно й терпляче пояснив:
– Кров виходить не з твоїх сідниць, Меґґі. А з прихованого отвору попереду, який має стосунок до дітей.
– Ой, ви хочете сказати, що саме з того отвору вони й з’являються? – мовила Меґґі. – А я завжди хотіла знати – звідки ж вони з’являються?
Він весело вишкірився і зняв її з п’єдесталу.
– Ну от і розібралися. Тепер ти знаєш, Меґґі, звідки беруться діти?
– Ой, знаю, – відповіла Меґґі з поважним виглядом, радіючи, що знає хоч щось. – Вони з’являються у жінок, отче.
– А коли вони у них з’являються?
– Коли жінкам забажається.
– І хто ж тобі про це розповів?
– Ніхто. Я сама здогадалася, – відповіла дівчинка.
Отець Ральф заплющив очі й сказав сам собі, що його ніяк не можна вважати боягузом за те, що він облишив цю тему і не став її розвивати. Так, він співчував Меґґі, але більше нічим не міг їй допомогти. Хорошого потрошку.
7
Невдовзі Мері Карсон мало виповнитися сімдесят два, і вона задумала влаштувати на Дрогеді найгучніший за п’ятдесят років прийом. Її день народження припадав на початок листопада, коли було вже жарко, але ще терпимо – принаймні для корінних мешканців Джилленбоуна.
– Не забувайте, місіс Сміт, – прошепотіла Мінні. – Ой, не забувайте! Третього листопада народилася сама Вона!
– Ти про що, Мінні? – спитала