Китаю внаслідок шторму. І це обернулося довгою низкою катастроф, кожна з яких лягала на її плечі. – Усе пішло шкереберть, що тільки могло. А тим часом він сидить у Парижі з тією дівкою та їхніми дітьми, і ми не можемо навіть зателефонувати йому. Він не хоче, щоб його турбували. Це просто божевілля, – ситуація була вкрай неймовірною, і Бенедетта говорила, як людина, готова от-от зірватися. Вперше за двадцять років вона відчувала, що більше не має чоловіка. Він вже зраджував її раніше, і вони пережили це, але ще ніколи його пригоди не сягали такого масштабу. Народження дітей змінило все, особливо зважаючи на критичні обставини, за яких вони народилися.
– Він казав що-небудь, – обережно спитала Валері, – стосовно того, коли зможе повернутися додому?
Вона виходила з того, що він усе ж планує повертатися. Не міг же він бути таким телепнем, щоб покинути дружину заради двадцятитрирічної російської модельки, з двійнею чи без. Ґреґоріо поводився жахливо, але дурнем не був, до того ж їхні сімейні бізнеси настільки переплелися між собою, що неможливо було розірвати союз, який проіснував понад століття. Таке рішення могло знищити їхню справу і їхні родини, а ніхто з них не хотів цього.
– Усе, що він каже, – це що не може покинути Аню саму в Парижі, а їй більше нема з ким бути. Досі невідомо, чи виживуть немовлята. Вони мають проблеми із серцем та легенями, бо народилися передчасно. Ось і все, про що він говорить, коли телефонує мені. Поводиться так, ніби це наші діти, і начхати йому на бізнес.
– Хотіла б я тобі допомогти. Ти маєш просто триматися. Рано чи пізно він повернеться додому і до тями, і тоді ти все владнаєш.
– Це я постійно собі й кажу. Але хто знає, наскільки він збожеволів тепер? Він геть втратив здоровий глузд, – Бенедетту розпирало від обурення.
– Спробуй зберігати спокій, наскільки це можливо, – м’яко сказала Валері.
– Намагаюся, – зітхнула вона, – але це нелегко. Я тижнями не сплю. Просто лежу без сну і непокоюся цілу ніч.
Окрім бізнесу, яким доводилося керувати за його відсутності, вона мала ті ж самі клопоти, що й будь-яка жінка, чий чоловік прижив двох дітей з майже на двадцять років молодшою за неї коханкою. Вона починала думати, що він може залишитися з іншою і взагалі не повернутися додому.
– А як щодо тебе? У Парижі все гаразд?
Вона гадала, що так. Валері і Жан-Філіп мали таке впорядковане життя. Вони були ідеальною парою, мали трьох чарівних дітей, добру роботу, чудових друзів та бездоганний будинок. Вони були прикладом для всіх, і Бенедетта заздрила їм. І не очікувала отримати у відповідь те, що почула.
– Не зовсім. У нас самих певна криза. Жан-Філіп має прийняти рішення щодо своєї роботи, а це завдасть удару вже моїй кар’єрі. Чи нашому шлюбу. Не знаю ще, чому саме. Можливо, їм обом.
Бенедетта була приголомшена цією звісткою.
– Мені шкода. Я можу чимось допомогти?
– Ні, ми маємо владнати це самі. Це перша по-справжньому серйозна проблема, яку