але, може статися, цього буде недостатньо для порятунку вашої онуки». З досвіду йому відомо, що розслідування можуть затягуватися, якщо не відбувається потужного прориву на початку. В маленької дівчинки замало часу, якщо вона взагалі ще жива.
Драйз підходить ближче до нього, так близько, що Ресбак відчуває запах його лосьйону після гоління. Драйз кидає через плече погляд на доньку і каже ще тихше:
– Усіх збоченців перевірили?
Ресбак дивиться на цього великого чоловіка. Він єдиний зміг вкласти найгірше у слова.
– Ми перевіряємо всіх, про яких нам відомо, проте завжди лишаються ті, про яких ми не знаємо.
– Це вб’є мою доньку, – бурмоче Річард Драйз собі під носа, дивлячись на неї.
Ресбак розмірковує над тим, чи відомо батькові про післяпологову депресію доньки. Можливо, зараз не час питати. Натомість він хвильку вичікує й каже:
– Ваша донька згадала про те, що ви досить заможна людина. Це так?
Драйз киває:
– Можна так сказати.
Він поглянув на Марко, але той втупився в інший бік, на Анну.
Ресбак запитує:
– Як ви думаєте, чи може в цього злочину бути фінансовий мотив?
Чоловік спершу видається здивованим, але потім замислюється над цим.
– Не знаю. А ви думаєте, що в цьому річ?
Ресбак злегка похитує головою:
– Ми ще не знаємо. Це, звичайно, не виключено.
Він дозволяє Драйзу обміркувати це припущення.
– Чи є хтось у вашому бізнесі, можливо, хто заздрить вам?
– Ви вважаєте, що хтось міг украсти мою онучку заради того лишень, аби втамувати заздрість до мене? – чоловік, вочевидь, шокований.
– Я просто запитую.
Річард Драйз не відкидає цієї ідеї одразу ж. Або ж у нього величезне еґо, – думає Ресбак, – або ж за довгі роки він собі нажив достатньо ворогів, щоб вважати це за можливе. Нарешті Драйз хитає головою:
– Ні, на думку не спадає нікого, хто б міг таке зробити. В мене немає ворогів, принаймні мені про них не відомо.
– Це не дуже вірогідно, – погоджується Ресбак, – але часом трапляються дивні речі.
Він невимушено запитує:
– А що у вас за бізнес, містере Драйз?
– Пакування й маркування.
Він підіймає очі й зустрічається поглядом із Ресбаком.
– Ми мусимо знайти Кору, детективе. Вона моя єдина онучка. – Він плескає Ресбака по плечу й каже: – Тримайте мене в курсі, добре?
Він дістає з кишені візитівку й відвертається.
– Телефонуйте мені в будь-який час. Хочу знати, що відбувається.
За мить заходить Дженнінґз і говорить Ресбаку на вухо:
– Собаки прибули.
Ресбак киває і йде, лишаючи приголомшену родину в кімнаті.
Він виходить на вулицю до кінолога. Біля будинку припарковано вантажівку загону K-9[1]. Ресбак упізнає кінолога, це коп на прізвище Темпл. Вони вже працювали разом. Порядний чоловік, свою справу знає.
– Що там у нас? – запитує