існували й інші моделі, і всі дані свідчать про те, що в майбутньому цих моделей буде ще більше.
Філософи й містики різних культур, психологи та нейробіологи шукають відповідь на це захопливе питання: як еволюціонувала людська свідомість від часів, коли ми жили у печерах, до того, ким ми є сьогодні?
Тож які моделі існували у минулому й існують зараз, а також який вигляд можуть мати наступні? У цьому розділі ми здійснимо швидку подорож основними етапами у розвитку людської свідомості та познайомимося з відповідними організаційними моделями. Для опису етапів я використав доробок багатьох дослідників, передовсім мета-аналіз Вейд і Вілбера, коротко торкнувшись різних аспектів кожної стадії – світогляду, потреб, когнітивного розвитку, морального розвитку. Кожній стадії та відповідній організаційній моделі я даю ім’я й колір. Придумати ім’я для кожного етапу завжди важко; один прикметник ніколи не зможе охопити усю складну реальність стадії людської свідомості. Я вибрав прикметники, що викликали найбільше асоціацій з певною стадією, у деяких випадках запозичуючи вже наявні терміни з теорії стадій, у інших – вигадував свої назви. В інтегральній теорії стадії часто називають не на ім’я, а за кольором. Дехто вважає, що цей колірний код добре запам’ятовується, й у цій книзі я часто називатиму стадії за відповідним кольором (що не мусить приховувати той факт – одразу роз’яснімо це, щоб уникнути непорозумінь, – що мій опис стадій розвитку свідомості є результатом синтезу робіт різних науковців, які переважно збігаються, але не завжди можуть описувати стадії так само, як інтегральна теорія).
Реактивна або інфрачервона парадигма[4]
Це найбільш рання стадія розвитку людства, що охоплює період приблизно від 100 000 до 50 000 років до н. е., коли люди жили маленькими групами, пов’язаними сімейною спорідненістю (деякі з цих груп збереглися сьогодні у віддалених районах світу, в основі чого і лежать наші знання про цю стадію). Ці групи зазвичай налічували лише кілька десятків людей. Якщо їх число ставало більшим, група втрачала дієздатність, оскільки спроможність людей підтримувати складні стосунки на цьому етапі була дуже обмеженою. Людське «я» (его) ще не сформувалося до кінця, люди не сприймали себе як щось абсолютно відмінне від інших або від довкілля (що спонукає декотрих дослідників романтизувати цей період, розглядаючи його як блаженні часи до настання дуалізму і не звертаючи уваги на надзвичайно високий рівень насильства та вбивств). Основою існування було збиральництво. Ця модель не потребувала жодного поділу праці (лише на жінках лежала відповідальність за виношування й виховання дітей), і тому на цій стадії ще не було ніяких організаційних моделей. По суті, у цих групах не було й ієрархії – ні старійшини, ні вождя, котрий виконував би роль лідера.
У сучасному світі залишилося мало груп, які працюють за законами цієї парадигми. Однак дитячі психологи вивчають таку стадію у новонароджених,