Можливо, їхній час уже настав; можливо, тепер ми нарешті готові, щоб побачити, хто вони такі: не просто дружні, хай і незграбні диваки, але провісники нашого колективного майбуття.
Проведення цих досліджень передбачало дві групи питань (перелік наведено у додатку 1). Перша група стосується 45 методів і процесів, які зазвичай обговорюють в організаційних дослідженнях. Вони пов’язані з:
• ключовими всеосяжними організаційними процесами, як-от стратегія, маркетинг, продажі, виробничі операції, складання бюджету та контроль;
• основними процесами, що стосуються кадрових ресурсів, зокрема набір, навчання, оцінювання, оплата;
• критичною практикою повсякденного життя, такою, як збори, інформаційний потік, офісний простір.
У кожній із цих 45 ділянок я намагався визначити, чим методи новаторів відрізняються або не відрізняються від традиційних методів управління. Такий широкий і відкритий підхід був обраний навмисно. Зваживши на складний характер цієї теми, дослідження розглядало увесь спектр структур, практик і культур, що їх, як правило, аналізують ув організаційних дослідженнях, без заздалегідь сформованих понять. Воно спиралося на публічно доступні матеріали, внутрішні документи, інтерв’ю та відвідування організацій.
Попередження
Кожна з цих новаторських компаній сама по собі вражає і могла б дати матеріал для окремої книжки. Але, звичайно, в рамках дослідження мені було цікаво, чи є в них щось більше, ніж просто низка прикладів. Чи є якісь закономірності та спільні риси, що вказували б на сформовану нову модель? Чи можуть новатори забезпечити не лише натхнення, а й шаблон для тих, хто прагне створити щиріші типи організацій?
Компанії, що досліджуються в цій книзі, схожі на прибульців зі старих серіалів – вони живуть серед нас нерозпізнані, попри їхню суперсилу.
Відповідь, очевидно, є ствердною. Ці новаторські компанії не знали про існування одна одної та експериментували на власний розсуд; вони працюють у абсолютно різних галузях і місцях; деякі з них мають сотні, інші десятки тисяч співробітників. Незважаючи на це все, після багатьох спроб і помилок вони створили разюче схожі структури та методи. Це не могло мене не потішити. Це означає, що з’являється нова організаційна модель, яку ми можемо досить докладно описати. Це не теоретична модель, не утопічна ідея, а дуже конкретний спосіб створення організацій з вищим щаблем свідомості. Якщо прийняти, що людська еволюція має свій напрям, то в ньому (цьому способі) можна вбачати дещо надзвичайне – проект компаній майбутнього, проект трудової діяльності, як такої.
Я пишу, цілковито усвідомивши те, що ми перебуваємо на самісінькому початку цього явища, що розвивається. Я не маю на увазі, що книга пропонує певний, фіксований опис цієї майбутньої організаційної моделі. З часом, коли все більше компаній почнуть діяти у цій царині й більше дослідників розглядатимуть їх під різними кутами зору, коли розвинеться суспільство