сотник; військовий старшина, полковник; генеральний хорунжий, генеральний значковий, генеральний бунчужний. Очевидно, за основу було взято номенклатуру військових урядів Гетьманщини середини XVIII століття[113].
Кокарда військовиків Української армії за наказом Військовій офіції від 6 червня 1918 р. ч. 207. З колекції В. Подгорного
Погони старшин (офіцерів) Української армії. Малюнок до дод. 2 до наказу Військовій офіції від 16 червня 1918 р. ч. 221
Знаками розрізнення рангів і станів було встановлено погони, відповідно до опису, що додавався. Відзнаки на петлицях, встановлені наказом ВМ УНР від 1 квітня 1918 р. ч. 142, скасовувалися[114].
Системою розрізнення категорій старшин (різний спосіб плетіння плоского брузументного (металізованого) шнура 6 мм завширшки) і рангів погони наслідували німецькі зразки. Погон обер-старшин (хорунжий, значковий, сотник) утворювався двома шнурами, перегнутими вдвоє так, що верхній кінець погона закінчувався півколом. Штаб-старшинський (військовий старшина, полковник) погон складався з коси, сплетеної з трьох шнурів, яку огинав іще один шнур. Така сама коса, тільки складена вдвоє, утворювала погон генеральних старшин (генеральний хорунжий, генеральний значковий, генеральний бунчужний). Шнур накладався на сукняну основу кольору за родом зброї. Відповідно, погони різних категорій старшин відрізнялися також шириною.
Залежно від роду зброї шнур, із якого виготовлялися погони, міг бути золотим із вплетеними синіми шовковими нитками, або срібним, у який, поряд із синіми нитками, мали вплітатися ще й золоті. Це також було наслідуванням німецьких зразків – у шнур, із якого робилися німецькі погони, впліталися нитки кольорів держав, які входили до імперії (наприклад, чорного кольору для Пруссії, світло-синього – для Баварії, чорного і червоного – для Вюртембергу)[115]. Наслідування німецьких погонів було характерним для збройних сил держав, що перебували на той час під німецьким впливом, наприклад Туреччини[116].
Додаток 2-й до наказу ВО ч. 221 передбачав розвинену систему кольорів родів зброї (14 кольорів). Звертає на себе увагу встановлення для піхоти малинового кольору замість блакитного, як це передбачалося наказом ВМ УНР від 1 квітня 1918 р. ч. 142. У народній свідомості малиновий колір асоціювався (і асоціюється досі) з козацтвом. Проте вибір малинового для піхоти Української армії, на наш погляд, був пов’язаний з тим, що у Російській імператорській армії з 1856 р. він був приборним кольором стрілецьких частин[117]. Ранги позначалися відповідною кількістю ромбоподібних зірочок у обер- та штаб-старшин і булав у генеральних старшин. Хорунжий і генеральний хорунжий зірочок (булав) не мали; значковий, військовий старшина і генеральний значковий мали 1 зірку (булаву);