буркнув Джейкоб.
– Насране, – змавпував Бенджі.
– Мамо, можеш почитати Бенджі нагорі?
– Я хочу бути з дорослими! – прохникав хлопчик.
– Я тут єдина доросла, – резюмувала Дебора.
– Перш ніж я оскаженію, – буркнув Ірв, – я хочу таки розібратися, чи правильно все розумію. Ти намагаєшся пов’язати мій неправильно трактований блоґ із Семовою проблемою з Першою поправкою?[16]
– Ніхто не трактував твій блоґ неправильно.
– Розтлумачили абсолютно спотворено.
– Ти написав, що араби ненавидять своїх дітей.
– Неправильно. Я написав, що араби ненавидять євреїв за їхню безмежну любов до своїх дітей.
– І що вони тварини.
– Так, я це також написав. Вони тварини. Люди – це тварини. Це питання дефініції.
– Євреї тварини?
– Ну, це не так просто, ні.
– Що це за слово «н-р»? – прошепотів Бенджі до Дебори.
– Номер, – шепнула вона у відповідь.
– Ні, неправда.
Жінка підняла хлопчика на руки та понесла з кімнати.
– Це слово «нора», так? – допитувався він.
– Так.
– Ні, неправда.
– Одного доктора Філа[17] вже забагато, – сказав Ірв. – А Семмі потрібен адвокат. Це до кісток питання свободи слова. І ти знаєш, або мав би знати, що мене слухають не лише в правлінні Американської спілки захисту громадянських свобод; усі його члени розповідають мою історію кожного Песаху[18]. Ти б на моєму місці…
– Убився б і дав родині спокій.
– …ти мав би приручити якогось божевільно-геніального, аутично-навіженого юриста, який би всі багатства світу не проміняв на насолоду захищати свободи громадянина. Слухай, я так само, як і всі інші, люблю понудити про несправедливість. Але ти, Джейкобе, маєш змогу діяти. Він твій син. Ніхто не засудить тебе, якщо ти не захочеш допомогти самому собі, але ніхто не пробачить, якщо ти не допоможеш синові.
– Ти романтизуєш расизм, шовінізм і гомофобію.
– Ти хоч читав у Каро…
– Бачив фільм.
– Я намагаюся витягти онука з халепи. Що тут поганого?
– Може, його не треба витягати.
Бенджі зайшов назад до вітальні.
– Це «мир»?
– Що «мир»?
– Слово «н-р».
– Воно починається на «м».
Бенджі розвернувся та почалапав із кімнати.
– Твоя мати говорила, що вам із Джулією треба знайти спільний підхід. Так от, це неправильно. Ти маєш захищати Сема. А інші хай розбираються, що там було насправді.
– Я йому вірю.
– До речі, а де Джулія? – Ірв ніби вперше помітив її відсутність.
– У неї вихідний день.
– Який день?
– Вихідний.
– Дякую, кеп, я це зрозумів. Вихідний від чого?
– Від усього. Давай змінимо тему?
– Звісно, – кивнув Ірв. – Можемо це зробити. Але розкажу тобі одну мудрість, яку й Діва Марія не знала.
– Як цікаво.
– Ніщо не зникає просто так, саме по собі. Або ти щось робиш для