так, що притримуй свого язика. Я, майже, свій план можу і без тебе здійснити.
– Прошу вибачення, всемогутній князь тьми. Це моя кончина на мене так погано подіяла. Слухаю тебе і покоряюся.
В цей час, на одного з тих, що стояли черги, з червоного неба впав промінь білого світу. Освітлена людина зникла. Промінь теж пропав.
– Що це було? – поцікавилася відьма.
– Це Господь забрав до себе душу грішника. Повезло йому, – відповів сатана і продовжив. – Поки не пройшло сорок днів з моменту твоєї смерті, я можу зробити так, що ти виходитимеш зі своєї могили і вільно ходитимеш по Землі. Але, тільки, вночі. Правда, є одна умова, без виконання якого нічого не вийде.
– І що ж це за умову? – запитала Мариля?
– Вірніше, дві, але одна вже виконана. Дурні люди перепоховали твоє тіло з кладовища, де була свята земля, у Відьмин Яр. А це вже моя територія – прокляте місце. А друге – тебе повинен хто-небудь покликати до себе. Після цього, ти зможеш вільно в нічний час і по своєму бажанню відвідувати Божий мир.
– А, як же я зможу зробити сотника Яворного відьмою?
– А, як жінки з чоловіків дурнів роблять і примушують їх жити по моїх заповідях, і забувати заповіді Божі? За допомогою хитливих бажань. Зілля, яким ти його причарувала, до цих пір діє. Силу його ніхто не відміняв. Затягнеш його в ліжко і поцілуєш. Про останнє я сам поклопочуся. До речі кажучи, упевнений, що сотник Яворний і буде тією людиною, яка викличе тебе з могили. Про твою зовнішність я поклопотався, виглядаєш ти зараз дуже спокусливо.
– Зроблю все, що ти побажаєш, Ваша світлість. Прошу відповісти на одне питання. У Вас, як і у Бога, теж десять заповідей?
При слові «світлість» диявола перекрутило.
– Яка я тобі «світлість»? Я весь час в темноті. І в правду, схоже, смерть погано на тебе діє. Ти дурнішаєш прямо на очах. Гаразд, відповім на твоє питання. Але це буде останній. Ти мені набридла! Моє число шість. Стільки і заповідей моїх: заздрість, зрада, брехня, жорстокість, боязкість і перелюбство. Сьогодні дев'ятий день. Якщо протягом місяця тебе не покличуть – станеш в чергу. Все, зникни і чекай своєї години.
Мариля відчула, що вона засинає.
4. Сумна звістка
Ігнат під'їхав до будинку полковника Кульбаса. Згущувалися сутінки. На Україні швидко темніє. Ще тільки що можна було навіть читати на вулиці, а пройшло декілька хвилин, і нічне небо вже повністю розвернуло свою зоряну картину. У дворі було порожньо. Тільки собаки даремно стрясали повітря гавкотом, відпрацьовує свій хліб. У одному вікні горіло світло. Ігнат піднявся на крильце і постукав в двері. Пройшло трохи часу, засув відчинився. На порозі стояла Інга зі свічкою в руці. Побачивши Голованя, вона відступила на крок і запитала:
– Це ти. А де полковник?
– Можна я увійду? Незручно на порозі розмовляти.
Інга кивнула на знак дозволу і першою пішла в кімнату. У залі вона запалила декілька свічок і села в крісло. Дівчина