руках бракувало трьох пальців: кожна спроба закурити негайно перетворювалася на атракційний перформенс, що викликав болючий інтерес у школярів, які диміли поруч. Коли з покалічених рук падала запальничка або сигарета, Кварк заходився в реготі, хапався клешнями за боки й пускав слину.
Кварка вона зустріла під каштаном за школою.
За порадою Сашка Температура прогулювала урок хімії. Сонце стояло в зеніті, і все довкола маювало. Кварк одиноко стояв під каштаном і палив папіросу. У повітрі висіла причинність кіно. Терезка стала поруч, плечем до курця, і, не дивлячись на того, запалила й собі.
Прогледівши малу наскрізь, Кварк скашлянув. Терезка потупилась і збила з сигарети попіл.
– А чи відомо Вам, Глибокоуважаєма Добродійко, – нагнувся до неї Петя, тримаючись за кутик окулярів. – Чи відомо Вам, що сьогорічного Нобеля було вручено не кому іншому, як есто-оо-нцю?
Терезка сказала, що вперше про таке чує.
– А я чув від Сашка, Ви великий Ерудит і Спеціаліст від точних наук… – заманював монстр.
Терезка сказала, що подібні заяви Сашкові честі не роблять.
– Тоді я должен Вам сообщити, миленька моя, Огромнєйшую Тайну, – не розгубився Кварк. Він зиркнув на неї з-під окулярів і хижо заусміхався. Боже, оце так зуби! – Ви готові пірнуть зі мною до самих бєздн Метаматики?…
Терезка сказала, що завжди готова, бо ніколи ні на що не чекає.
– Цьогорічну Нобелівську премію, – артистично кривляючись і витягуючись, повідомив Петя, – було вручено есто-ОО-нському метаматикові. Бо есто-О-онець геометрично бездоганно показав, шо людина живе всередині нерухомої сфери-яйця з радіусом, равним відстані, на яку сягають витягнуті кінцівки людини. – Петя екзальтовано махав руками, окреслюючи межі яйцесфери. Він махав руками і крутився довкола, мов крокуючий циркуль.
З нього полилися бурхливі потоки аргументів. За неповну хвилину він створив шуму й гамору більше, ніж паровий автомобіль. Терезці на лице осідала Кваркова слина, але вона, оглушена такою лавиною одкровень, нічого не чула. Терезка слухала щось своє. В очах її заграв непояснимий запал. Вона знайшла замкову щілину.
Спосіб, у який божевільний Кварк розповів про відкриття, справив на Терезку глибинне, гіпнотизуюче враження. З тої часини ні про що інше вона й думати не могла, як про есто-онця і його сенсаційну знахідку.
Цілий тиждень Терезка перебудовувала свої уявлення стосовно простору.
Для практики уявляла себе ходячою яйцесферою. Практика дала рішучі, об’єктивні й повторювані результати. Все, що її оточувало, раптом почало осмислюватися не інакше, як мереживний візерунок на внутрішній стороні писанки-геометрії.
Їй робилося дуже незвично.
На лінійку з приводу закінчення навчального року Терезка прийшла накрученою до межі. Кожен рух, який вона робила, запалена свідомість миттю проектувала на «шкаралупу» «писанки» з позицій суть яйцесферних. Спостерігалося поступове