ось він добровільно сідає в машину й повертається до цього жахіття. Хоча Кей і благоговіла перед батьком, проте, їдучи до залізничної станції, вирішила, що таки попросить його придивитися до премудрих методів доктора Вінчінтеллі. За півроку роботи інтерном у батьковій клініці вона ні разу не помилилась, підсвідомо визначаючи хворобу людини за будь-якою з багатьох дрібних ознак. Може, й цього разу Кей спиралася на своє підсвідоме чуття, адже змалку жила в цій атмосфері. З цим випадком вийшов клопіт, щось тут було не те. Аж до нинішнього пополудня здавалося, що він легко піддаватиметься лікуванню.
Трохи збентежена тим, що через брак досвіду не можна покластися на свої судження, вона підсумувала те, що побачила. 1. Проти Пітера Вудза свідчить те, що всі три його брати божевільні.
2. На користь Пітера Вудза свідчить те, що він добровільно поїхав до клініки.
3. На користь Пітера Вудза свідчить те, що він був розсудливий і зговірливий навіть тоді, коли вже занепав духом.
4. Проти Пітера Вудза свідчить те, що він робив дивні й невмотивовані зауваження.
Які були ці зауваження? Вона знову задумалася над ними. Оця його схильність вважати божевільними нормальних людей, хоча б саму Кей… Кілька разів Вудзова поведінка показала цю схильність. У розмовах із Кей він ні разу не назвав її лікаркою чи доктором, увесь час говорив із нею так, наче вона психічнохвора. Сьогодні обізвав її підсадною качкою. Натякнув, що вона, пацієнтка, запобігає ласки в начальства, тому й спонукала Пітера повернутися до клініки. І, нарешті, його дивне запитання в майстерні: «Чому вони не в білому, як ви?»
Машина зупинилася перед станцією, і раптом Кей випросталася. Вищання гальм неначе розбудило ельфа інтуїції, заблукалого в підсвідомості.
– Цікава річ, – гучно озвалася вона, а тоді: – Господи Боже! Це ж неможливо, не може такого бути… а проте їй пригадався момент у кабінеті доктора Вінчінтеллі незадовго перед приїздом Пітера Вудза. У пам’яті безладно спливали інші моменти за останні кілька місяців. Мало не істерично Кей гукнула водієві:
– Не поїду цим потягом! Я дещо забула. Розверніться і якнайшвидше їдьте до клініки!
Кей роздумувала над тим, чи не робить вона з себе посміховище, ба навіть над тим, чи цілком раціональні її дії, а проте одне знала: треба діяти.
За двадцять хвилин вона спокійно увійшла в «Кедри», попростувала до кімнати Пітера Вудза й тихо відімкнула двері своїм ключем. Кімната була порожня.
Кей розшукала чергового наглядача.
– Доктор Вінчінтеллі призначив йому гідротерапевтичну процедуру[38], – сказав він, – на всі наступні вісім годин.
– І пацієнт спокійно підкорився?
– Не скажу, що спокійно, пані доктор. Він був дуже збуджений. Треба було аж трьох нас, щоб підкорився.
Кей знала, що він мав на увазі. Банкіра Пітера Вудза надійно впакували в якусь подобу гамака й занурили в теплу лікувальну ванну. Часто застосовували такі купелі, щоб поліпшити стан хворого у випадках крайнього нервового збудження.
– Розумію,