она, и печалится —
Но с надеждой, из боя в бой
Ждёт, когда под кованой палицей
Хрустнет череп норманнский мой
И когда кровавые волны
Мне глаза стальные зальют —
Потому что павшему воину
Суждено блаженство в раю.
Этот рай зовётся Валгаллою,
Там неведомы боль и смрад;
Час настанет – и я пожалую
В ослепительный звёздный сад.
Это в дальних землях случится,
Где багровые зори встают:
В мутном небе солнце волчицей
Волочёт добычу свою.
Мы ворвёмся в туманы серые,
В треск костей и лязг топоров;
Нам привычно, мы – люди Севера,
И у нас холодная кровь.
Но никто из нас не вернётся,
Всех размелет смертельный смерч;
Вопль мой яростный захлебнётся,
Я впервые выроню меч,
И стрела легко, без усилия
Мне кольчугу прошьёт, звеня —
И возрадуется валькирия,
И обнимет она меня!
Любов Валькирії
Пам'яті Миколи Гумільова
Вже ненависне всім перемир»я
Залягло в полях снігових;
Наді мною ридає валькирія —
Я залишився знов в живих.
І сумує вона, і потьмариться —
Та з надією, з бою в бій
Жде, коли під важкою палицею
Хрусне череп норманський мій
І коли з крізної пробоїни
Хвилі очі мої заллють —
Від того, що полеглим воїнам
Благодать надана в раю.
Рай такий називають Валгаллою,
Невідомі там біль і чад;
Мить настане – й ходою сталою
Увійду я в зоряний сад.
В дальніх землях це стане лихо,
Де багрові зірниці встають:
В мутнім небі сонце вовчихою
Тягне в пащі здобич свою.
Ми ввірвемось в тумани убивчі,
В тріск кісток і сокирний брязк;
Нам звичайно, ми – люди Півночі,
Кров холодна тече у нас.
Та ніхто з нас не повернеться,
Всіх розмеле смертельний смерч;
Крик мій варварський захлинеться,
Я уперше упущу меч,
І стріла, мов папір, без зусилля
Враз кольчугу мою протне —
І зрадіє тоді валькирія,
І в обіймах стисне мене!
Владимир Драев Драгавцев
Ссылка на страницу автора: http://www.stihi.ru/2014/04/27/3240
Не будите русского медведя
Ох, не будите русского медведя
Вы, господа, охочие до драк!
Ведь Бисмарк упреждал не славой бредя.
Урокам кто не внемлет, тот – дурак!
Конечно, там, за ширмочкой масонства
Правители планеты втихаря,
Подёргивают нитки кукловодства,
Гнобить народ желанием горя.
Идея золотого миллиарда
Заполонила души подлецов.
И косит